З давніх часів Сонце було відоме як дарувач світла й тепла, джерело життя. Сонячні промені сприяють зростанню рослин, що дарують весну та щедрі врожаї.
Земля також вважалася магічною, коли китайські легенди розповіли про використання компасів для знаходження півночі. У 1600 році, після століть використання компаса на Заході, Вільям Гілберт, особистий лікар королеви Єлизавети I, опублікував книгу про магніти, в якій описав Землю як великий магніт.
Американський астрофізик Джордж Еллері Гейл отримав славу, створивши найбільший телескоп у світі в середині 20 століття. Його дослідження Сонця показало, що в певних його областях магнітне поле в тисячі разів сильніше, ніж на Землі, особливо в темних плямах, які називають сонячними плямами.
У 17 столітті Галілео Галілей за допомогою телескопа відкрив, що Сонце має плями. Він виявив, що Сонце обертається, а розмір плям змінюється. Проте він не пов’язував ці плями з магнітними явищами.
Спостережувані зміни
Сонячні плями привертали увагу астрономів і спостерігалися до 1645 року, коли на 70 років вони зникли – цей період назвали мінімумом Маундера. У 1715 році плями знову з’явилися і стали циклічно з’являтися кожні 11 років.
У 1859 році астроном Річард Керрінгтон став свідком сонячного спалаху, який за кілька днів спричинив магнітну бурю – подію, яку назвали Керрінгтонською. Це призвело до глобальних полярних сяйв і технічних збоїв.
Магнітне Сонце
Через 50 років після події Керрінгтона Джордж Еллері Гейл відкрив сонячний магнетизм, що стало основою сучасного розуміння зв’язку Сонця й Землі.
Сонячні плями зберігають магнітну енергію, яка, за певних умов, вивільняється у вигляді рентгенівських променів або корональних викидів маси. Якщо викид спрямований на Землю, він може спричинити полярні сяйва або магнітні бурі.
Наразі Сонце перебуває в несподівано інтенсивній фазі сонячного циклу, і сильні магнітні бурі можуть тривати ще кілька років.
Читайте оригінальну статтю.