Довгий час вважалося, що наш вид унікальний у своїй здатності адаптуватися до суворих кліматичних умов, таких як посушливі пустелі чи густі дощові ліси. Тепер нове дослідження свідчить, що щонайменше деякі з наших предків також мали здатність жити в екстремальних умовах.
Дослідження провела міжнародна група науковців, які працювали на місці розкопок у каньйоні Олдувай у Танзанії. Вони проаналізували різні знайдені артефакти – кістки, залишки рослин, осадові породи та кам’яні знаряддя – щоб відтворити життя у далекому минулому.
Детальний аналіз цих залишків дозволив реконструювати клімат і діяльність прямого предка сучасної людини, Homo erectus. Ознаки вказують на надзвичайно посушливу і непривітну місцевість, у якій цей стародавній вид гомінінів не лише виживав, але й повертався туди знову й знову.
“Біогеохімічні, палеоекологічні та археологічні дані, які ми проаналізували, свідчать, що ранні Homo мали здатність адаптуватися до різноманітних і нестабільних умов середовища Східноафриканського рифту та афромонтанних регіонів ще два мільйони років тому”, – розповідає Майкл Петралія, антрополог і археолог з Університету Гріффіта в Австралії.
Наприклад, мікроскопічні залишки вугілля допомогли науковцям визначити, коли і де траплялися природні пожежі. Аналіз осадових порід дозволив простежити зміни в річках і озерах.
Знайдені у величезній кількості в Олдувайському каньйоні кам’яні знаряддя розповідають, як наші давні предки полювали і працювали, а залишки тваринних кісток дають уявлення про те, яких тварин вбивали і як їх розчленовували.
Загалом докази свідчать, що давні гомініни були досить винахідливими, щоб знайти способи добувати їжу, воду і виживати в пустелі. Адаптивність виявляється не є виключною рисою H. sapiens.
“Цей адаптивний профіль, позначений стійкістю в аридних зонах, кидає виклик припущенням про обмеження раннього розселення гомінінів і позиціонує Homo erectus як універсального виживальника та першого гомініна, який подолав екологічні бар’єри на глобальному рівні”, – зазначає Петралія.
Homo erectus, один із кількох видів, які передували сучасним людям, став першим із наших далеких родичів, що розвинув анатомічні пропорції, схожі на сучасну людину. Це також був перший вид, що масово мігрував із Африки, поширившись по величезних територіях планети, де існував понад 1,5 мільйона років і вимер приблизно 110 тисяч років тому.
Наш вид сьогодні процвітає, що свідчить про переваги у здатності виживати в несприятливих умовах та заселяти різноманітні регіони планети. Але здається, ми недооцінювали Homo erectus, який не лише виживав, а й процвітав у спекотній африканській спеці.
“Ця адаптивність, ймовірно, сприяла розширенню Homo erectus у аридні регіони Африки та Євразії, переосмислюючи їхню роль як екологічно універсальних виживальників, які освоювали найскладніші ландшафти середнього плейстоцену”, – говорить геолог Пол Дуркін з Університету Манітоби в Канаді.
Дослідження було опубліковане в журналі Communications Earth & Environment.
