Середньовічні монахи могли ненавмисно документувати інтенсивність вивержень вулканів у своїх працях, згідно з нещодавнім дослідженням. Дослідники проаналізували хроніки, написані монахами в Європі між 1250 і 1450 роками нашої ери, і виявили, що в них є кілька описів аномально суворих зим, неврожаїв і незвичних погодних умов протягом цього періоду.
Зіставивши ці розповіді з геологічними даними, вчені змогли точно визначити кілька вивержень вулканів, що відбулися в цей період. Записи ченців показали, що виверження мали значний вплив на їхнє повсякденне життя, спричиняючи неврожаї, голод і навіть соціальні заворушення.
Отримані дані підкреслюють важливість історичних записів для розуміння минулих природних катастроф та їхнього впливу на суспільство. Хоча монахи могли не знати про вулканічну активність, що спричинила незвичні погодні умови і, як наслідок, неврожаї, їхні розповіді дають цінну інформацію про вплив цих подій на місцеві громади.
Дослідження також підкреслює необхідність міждисциплінарних досліджень, оскільки геологи та історики працювали разом, щоб скласти пазл минулих вивержень вулканів та їхнього впливу на людське суспільство. Ця спільна робота дозволила краще зрозуміти історичні події та їхнє значення для сучасних наукових досліджень.
Насамкінець, дослідження демонструє цінність міждисциплінарних досліджень і важливість історичних записів для розуміння природних катастроф та їхнього впливу на людське суспільство. Хроніки ченців, можливо, несвідомо зафіксували жорстокість вулканічної активності, але їхні розповіді дають цінне уявлення про минуле і слугують нагадуванням про важливість збереження історичних документів для майбутніх поколінь.
