Винайдено антибіотик, який зберігає “хороші” бактерії

Попри всю користь, яку антибіотики приносять світові, одним з найбільших недоліків їх використання є те, що вони без розбору вбивають як “хороших”, так і “поганих” людей.

Один курс цих життєво важливих ліків може не лише знищити хвороботворні мікроорганізми в організмі людини, але й мати “величезний” вплив на кишківник та його постійну колекцію мікробів.

Цей вплив іноді може призвести до надмірного росту певних бактерій або грибків. Наприклад, жінки мають до 30 відсотків шансів захворіти на молочницю після лікування антибіотиками.

Вчені з Університету Іллінойсу в Урбана-Шампейн працюють над вирішенням цієї проблеми. Вони відкрили новий антибіотик під назвою лоламіцин, який може вбивати грамнегативні патогени, залишаючи інші мікроби в спокої.

Попереду ще довгий шлях, перш ніж препарат можна буде випробувати на людях, але дослідники сподіваються, що він може послужити зразком для розробки антибіотиків у майбутньому.

Грамнегативні бактерії є поширеними причинами інфекцій у кишечнику, легенях, сечовому міхурі та крові, і їх, як відомо, дуже важко вбити. Їх стійкість до сучасних антибіотиків є однією з найнагальніших загроз, що стоять сьогодні перед глобальним здоров’ям людини.

Антибіотики широкого спектру дії можуть вбивати як грамнегативні, так і грампозитивні бактерії. Але вчені кажуть, що існує критична потреба знайти ліки, які можуть бути спрямовані саме на грамнегативні бактерії, оскільки вони, швидше за все, стійкіші до сучасних антибіотиків. Це дасть шанс на порятунок більшій кількості мікробів, корисних для здоров’я людини.

Такий препарат, як лоламіцин, може бути саме тим, що треба. У лабораторних умовах, коли лоламіцин зіштовхнули зі 130 стійкими до ліків штамами поширених грамнегативних бактерій, таких як кишкова паличка, кишкова паличка пневмонії та кишкова паличка клоака, препарат знищив усі до одного, досягнувши успіху там, де багато інших антибіотиків зазнали поразки.

У живих гризунів лоламіцин також успішно лікував гостру пневмонію та інфекції крові, не впливаючи на мікробіом кишечника.

Насправді, вчені виявили, що препарат “не впливає на грампозитивні бактерії або непатогенні грамнегативні коменсальні бактерії”, які живуть в організмі мишей.

Це захоплююче відкриття, враховуючи, що навіть короткий курс антибіотиків може спричинити швидке зменшення різноманітності видів мікробів, що живуть у кишечнику людини, і це може тривати місяцями, перш ніж повернутися до нормального стану.

Наслідки цих змін для здоров’я недостатньо вивчені, але, схоже, вони роблять пацієнта вразливим до вторинних інфекцій після вживання певних антибіотиків.

Лоламіцин відрізняється від них. На відміну від амоксициліну (антибіотика широкого спектру дії) або кліндаміцину (антибіотика, що діє лише на грампозитивні мікроорганізми), цей новий препарат “не викликає жодних суттєвих змін” у мікробіомі кишечника мишей протягом місяця після лікування.

Протягом цього часу миші, які отримували лоламіцин, піддавалися бактеріальній інфекції, яка часто розвивається в товстому кишечнику після застосування антибіотиків: Clostridioides difficile.

У мишей, які отримували лоламіцин, інфекція C. difficile не розвивалася майже з такою ж швидкістю, як у мишей, які отримували кліндаміцин або амоксицилін.

Враховуючи, що лише в США щорічно реєструється близько 500 000 випадків інфікування C. difficile, 30 000 з яких закінчуються летально, розробка антибіотика, безпечного для мікробіома, може врятувати життя.

Зараз вчені працюють над вдосконаленням своєї роботи, щоб гарантувати, що патогени не стануть стійкими до лоламіцину з часом.

“Кишковий мікробіом відіграє центральну роль у підтримці здоров’я господаря, і його порушення може призвести до багатьох згубних наслідків, включаючи інфекцію C. difficile і не тільки”, – підсумовують автори дослідження.

“Отже, патоген-специфічні антибіотики, такі як лоламіцин, будуть мати вирішальне значення для мінімізації побічної шкоди мікробіому кишечника; цей мікробіом-щадний ефект зробить такі антибіотики кращими для пацієнтів порівняно з антибіотиками, що застосовуються в сучасній клінічній практиці”.