Астрономи представили результати аналізу тисяч скляних кульок, виявлених на звороті Місяця в рамках китайської місії “Чан’є-5”. Дослідження довело, що протягом останніх двох мільярдів років Місяць піддавався масованим бомбардуванням астероїдів та метеоритів.
Авторську статтю дослідників опубліковано на порталі Phys.org. Китайська місія “Чан’є-5” ще в 2020 році відібрала на звороті Місяця більше одного кілограма проб місячної породи та ґрунту. Потім ці зразки були доставлені на Землю та вивчені у лабораторних умовах.
Вчені відзначають, що зразки містять незліченну кількість крихітних скляних кульок. Вони утворилися, коли астероїди вдарялися на поверхню Місяця. Порода буквально вибухала і плавилася, а скляні кульки – це сліди давніх катастроф, що охолонули. Втім, хронологія виявилася урізаною.
Справа в тому, що апарат “Чан’є-5” прилунився на базальтовому плато, вік якого складає “всього” близько двох мільярдів років. Це приблизно вдвічі менше від віку самого Місяця. Відповідно, зразки ґрунту з цього плато набагато молодші за зразки, які раніше відбиралися на інших місячних територіях.
Однак і вони допомогли встановити багато нових фактів про скляні кульки. Наприклад, виявилося, що ці “краплі” здатні розноситися на дуже велику відстань. Вчені встановили це, зіставивши хімічний склад кульок із хімічним складом різних ударних кратерів. Аналіз показав, що скляні краплі можуть переноситися на відстань від 20 до 100 кілометрів від місця удару, причому таке можливе навіть у тому випадку, якщо після удару залишається зовсім невелика вирва діаметром близько 100 метрів.
Моделювання також показало, що найбільша кількість кульок утворюються при ударах, здатних залишити кратери діаметром більше одного кілометра. Такі вибухи визнані найбільш ефективними для утворення скляних крапель. До речі, вся ця інформація разом допомогла провести пошук конкретних ударних кратерів, відповідальних за утворення скляних кульок.
Додамо, що базальтове плато, яке стало місцем посадки космічного апарату, налічує понад 100 тисяч кратерів розміром 100 і більше метрів. Тому процес зіставлення кульок із конкретними кратерами виявився дуже трудомістким. Вчені навіть порівняли його з виграшем у лотерею.
