Маленькі ящірки, які утворюють повітряні бульбашки навколо своїх морд під водою, дійсно використовують їх як крихітні акваланги.
Водні анолі (Anolis aquaticus) привернули увагу кілька років тому, коли їх було помічено з повітряними бульбашками на мордочках під час занурення в струмки Коста-Ріки.
Тепер експеримент еколога Ліндсі Свірк з Університету Бінгемтон надає нові уявлення про цю дивну адаптацію, яка, ймовірно, є тактикою для уникнення хижаків у лісі.
“Це дуже важливо, тому що це перший експеримент, який підтвердив, що бульбашки мають адаптивне значення. Вдихання повітря з бульбашок дозволяє ящіркам залишатися під водою довше. Раніше ми підозрювали це, але не перевіряли, чи дійсно це функціональний механізм”, – каже Свірк.
Свірк зібрала 30 водних анолів з їхнього природного середовища і половині з них обробила морди зволожуючим кремом, який заважає утворенню бульбашок, тоді як контрольній групі використовували звичайну воду.
“Шкіра ящірок є гідрофобною, що дозволяє повітрю залишатися на поверхні й формувати бульбашку”, – пояснює Свірк. “Але коли шкіру покриває зволожуючий крем, повітря вже не прилипає до шкіри, і бульбашки не утворюються”.
Потім кожну ящірку занурили в акваріум з чистою водою, де вони могли обрати камінь під водою для відпочинку. Їхня поведінка була записана на відео.
Як і очікувалося, ящірки, які могли утримувати бульбашки на мордах, залишалися під водою приблизно на 30% довше, ніж ті, хто отримав зволожуючий крем.
“Надлишкове повітря, яке ящірки носять на своїй гідрофобній шкірі, діє як акваланг, подовжуючи час занурення, надаючи додатковий обсяг повітря”, – пише Свірк у своїй науковій роботі.
Дослідники також вивчають рівні кисню у воді, щоб зрозуміти, чи можуть анолі використовувати дифузію кисню в бульбашки, як це роблять комахи.
Експеримент Свірк підтвердив, що водні анолі – перші відомі хребетні тварини, які використовують повітряні бульбашки для дихання під водою, що допомагає їм уникати хижаків.
“Анолі в лісі – як курячі нагетси. Птахи їх їдять, змії їх їдять”, – зазначає Свірк.
Це дослідження було опубліковане в журналі Biology Letters.
