Війна в Україні може закінчитися, як у Кореї чи Фінляндії

Хоч би яким було закінчення російсько-української війни, це все одно буде велика трагедія.

Пройшло більш як три місяці з моменту неспровокованого вторгнення Росії в Україну. І зараз війна входить у нову фазу. Ця зміна вимагає від усіх причетних: від Кремля, Києва, а також від Заходу – переглянути сценарії, цілі та стратегії.

Для агресора, очевидно, всі можливі результати будуть жахливими. І це доводить, наскільки колосальним був прорахунок Москви, пише Bloomberg. Для української сторони, що обороняється, більшість сценаріїв також важкі. Проте один із них пропонує певну надію.

Перша фаза російської війни розпочалася 24 лютого. Її можна назвати “шоком без підкорення”. Володимир Путін наказав своїй армії наступати, бомбардувати та знищувати Україну з усіх боків. Він хотів убити українського лідера Володимира Зеленського. Шокувавши українців, Путін розраховував, що вони з трепетом підкоряться його волі.

Натомість усі українці стали нацією героїв: від Зеленського, який відмовився від пропозиції про евакуацію з Києва, до всіх чоловіків і жінок, які разом чинили опір російській бійні. Справжнім символом опору став завод “Азовсталь” у Маріуполі, де українські захисники оборонялися до останнього. Цього місяця перша фаза закінчилася.

Зрозумівши, що ця війна не буде ні швидкою, ні легкою, Путін наказав своїм військам зосередитись на захопленні «тільки» східних та південних регіонів України. У Маріуполі українських захисників, які ще захищали «Азовсталь», було евакуйовано. Росія стягує вогневу силу нового і зосередженого наступу. Україна, отримуючи зброю та патрони від Заходу, готується чинити опір.

Тому друга фаза війни, схоже, буде менш кінетичною та нищівною. Це не буде «бліцкриг», а війна на виснаження, що нагадує Першу світову війну з її траншеями. Кожна зі сторін постійно завойовуватиме і втрачатиме території. Якою буде третя фаза, під час якої війна закінчиться? Видання пише, що однозначний військовий результат «малоймовірний або навіть небажаний».

Якщо Росія «переможе», а це означатиме, що вона повністю знищила українську армію, вона розчленує чи ліквідує Україну як незалежну державу, підкоривши собі її населення. Але Bloomberg не вірить у такий сценарій. Тому що Україна з кожним днем ​​отримує дедалі більше зброї. Тому вона точно вистоїть.

Якщо українці переможуть, вони відкинуть росіян бодай за лінію фронту, яка існувала до 23 лютого. Але це буде катастрофічна поразка, яку Путін не зможе приховати від свого населення. Він боятиметься за своє політичне та фізичне виживання, що стане для нього тотожним «екзистенційній загрозі» для російської держави. За таким сценарієм Путін може вирішити завдати тактичних ядерних ударів, щоб Україна здалася. Це буде найгірший із усіх можливих варіантів, який може також втягнути у війну Захід. Втім, Bloomberg має сумнів, що до цього дійде. Тому що українська армія не зможе витіснити російські сили. У Росії досі є можливість мобілізувати надто велику кількість звичайних військових сил.

Тому найімовірнішим сценарієм стане війна, що затягнеться, і що призвела до фактичної «нічиєї». Це все одно буде катастрофа для обох сторін. Значну частину України буде зруйновано, деякі її регіони так і не зможуть розпочати відновлення. Мільйони українських біженців, більшість із яких – жінки та діти, не повернуться додому. Вони осядуть і почнуть нове життя у Західній Європі чи ще десь. Зрештою, їхні батьки та чоловіки захочуть приєднатися до них з часом. Україна, отримуючи мільярди доларів допомоги від Заходу, все одно постійно відставатиме в економічному зростанні. Тим часом Росія на невизначений час стане міжнародною парією, якою вона вже є. Європа поступово позбавиться залежності від російських енергоносіїв, перекривши потік грошей, гостро необхідний Кремлю. Технології та комплектуючі не надходитимуть до Росії, а таланти продовжать тікати з країни. Тому РФ перетвориться на жебраку тоталітарну дистопію. Рано чи пізно взаємне виснаження змусить обидві сторони розпочати переговори. Як завжди, кожна з них добиватиметься контролю над максимальною територією.

« Що б Київ не говорив зараз, він не може повернути собі Крим, Луганськ чи Донецьк. Путін анексував перший із них і визнав «незалежність» так званих «республік» на Донбасі з очевидним наміром поглинути їх. Він не може відмовитись від цих регіонів і водночас проголосити перемогу вдома. Але Київ має наполягати на збереженні контролю над узбережжям Чорного моря. Інакше Україна буде замкнута на суші та стане беззахисною у довгостроковій перспективі », – йдеться у статті.

Великим питанням залишається те, якими будуть позиції, коли буде проголошено перемир’я чи припинення вогню. Один із можливих варіантів – це корейська модель. Як і на Корейському півострові з 1953 року мирну угоду ніхто так і не підпише. Взаємний відчай змусить обидві сторони припинити бої вздовж певної демілітаризованої зони. Але такий результат буде не таким прийнятним для України, як він виявився для Південної Кореї. Власне, Сеул та Київ однаково перебувають під загрозою тоталітарного сусіда з ядерною зброєю. Але Південна Корея, на відміну України, має чіткий захист США. Це дозволило їй стати потужною економікою та впливовою культурою. Україні ж і надалі не вистачатиме захисту НАТО, бо Захід хоче уникнути Третьої світової війни.

Інший сценарій – фінська модель. Під час Зимової війни 1939-1940 років Фінляндія дотрималася радянського вторгнення, завівши війну в безвихідь. Країна зберегла незалежність за відмову від деяких територій на користь СРСР. Але Гельсінкі також поступилися частиною свого суверенітету. Фінська сторона стала нейтральною буферною країною, яка координувала свою зовнішню політику з Москвою. Це і є квазінезалежність, яка називається «фінляндизацією». Проте Фінляндія все ж таки змогла стати успішною. Вона має сильну національну ідентичність, любить свободу і готова боротися за неї. Після холодної війни вона вступила до ЄС, а тепер подала заявку на вступ до НАТО. У довгостроковій перспективі Фінська модель здається привабливішою для України, ніж корейська чи будь-яка інша.

Втім, українцям, як і фінам за часів Холодної війни, доведеться чекати на десятиліття бажаного благополуччя. Зеленському, як і будь-якому лідеру, не просто буде переконати своїх травмованих війною співгромадян погодитися на таке в той час, коли вони прагнуть справедливості. Нищівна реальність путінської війни полягає в тому, що в найближчому майбутньому її реальним результатом буде лише трагедія. Вибір буде тим часом, щоб задовольнитись меншим або не отримати нічого. Успіх як такий – це уникнути ще більшої катастрофи.

Джерело