Водії болідів Формули-1 кліпають рідше, проходячи одні й самі ділянки гоночної траси — при різкому прискоренні чи поворотах. Це показує, що мозок динамічно регулює частоту моргання, утримуючи увагу і зоровий контакт із навколишнім світом в екстремальних ситуаціях.
У середньому людина кліпає 12 разів на хвилину, щоразу заплющуючи очі на третину секунди. Однак цифри змінюються залежно від обставин: наприклад, при сильній концентрації на екрані або деяких хворобах ми кліпаємо рідше. Як правило, таке відбувається у випадкові моменти, проте водії гоночних болідів Формули 1 моргають на певних ділянках траси. Це виявили вчені з японської лабораторії NTT Communication Science, стаття яких опублікована в журналі iScience .
Рета Нісізоно (Ryota Nishizono) та його колеги проводили експерименти з трьома професійними автогонщиками Формули-1, розмістивши на їх шоломах камери для відстеження рухів очей. Водії проїхали загалом 304 кола трьома трасами в Японії: Фудзі, Сузука та Суго. Дані обробляли з використанням штучного інтелекту, навченого розпізнавати кліпання.
Виявилося, що кожен водій має свою частоту моргання. Однак на певних ділянках траси вона зростала, а на інших навпаки знижувалася. Така закономірність виявилася пов’язана з прискоренням боліда: якщо він різко змінював швидкість чи напрямок, гонщики моргали рідше. На порівняно прямих та менш напружених ділянках моргання ставало частіше.
На думку вчених, це підкреслює ту складну роль, яку грає моргання у роботі зору. Це надзвичайно давній механізм, що виник при адаптації хребетних до життя на суші. Його головна функція – змочування та очищення рогівки очей. Однак при цьому ми ненадовго втрачаємо візуальний контакт із навколишнім світом, і мозок змушений компенсувати ці проміжки. Тому частота моргання відображає баланс між необхідністю змочувати око та утримувати увагу.
