Вчені знайшли динозавра, який мав найдовшу шию

Рослиноїдний динозавр, який колись пасся на території сучасного північно-західного Китаю, може мати найдовшу шию з усіх відомих, згідно з новим аналізом його скам’янілих кісток.

Mamenchisaurus sinocanadorum був знайдений у викопних шарах на північному заході Китаю в 1987 році і названий у 1993 році.

Переглянувши скам’янілість і порівнявши її розмір і структуру з іншими довгошиїми зауроподами, команда дослідників підрахувала, що шия M. sinocanadorum витягнулася на відстань 15,1 метра (49 футів) – “винятковий подвиг” химерних пропорцій, який став можливим завдяки наповненим повітрям, схожим на стільники, хребцям.

“Під час свого відкриття M. sinocanadorum був визнаний найбільшим зауроподом з Азії, і він досі має одну з найдовших ший, відомих серед усіх видів зауроподів”, – пишуть палеонтолог Ендрю Мур (Andrew Moore) з Університету Стоуні Брук та його колеги у своїй опублікованій статті.

Найочевиднішим призначенням шиї такої довжини є харчування, оскільки вона забезпечує додаткову досяжність, зменшуючи необхідність тягати гігантське тіло або, можливо, гризти важкодоступний матеріал. Проте доступ до харчування – не єдина первинна потреба, яка рухає еволюцію. Як і у жирафів Юрського періоду, довга шия могла бути корисною у багатьох відношеннях.

“Це також могло бути пов’язано з сексуальною демонстрацією або використовуватися для змагань між самцями, які боролися за партнерів і територію, подібно до того, як жирафи поводяться сьогодні”, – говорить автор дослідження, палеобіолог Пол Барретт з Національного історичного музею Великої Британії.

“Але ми не можемо сказати напевно. Наразі це лише припущення щодо того, чому у них розвинулася шия такої довжини”.

Наразі знайдено лише одну скам’янілість M. sinocanadorum: неповний скелет, що складається з трьох шийних хребців, ребра та кількох кісток черепа. Це все.

Щоб з’ясувати, наскільки далеко простягалася його шия, дослідники порівняли кістки M. sinocanadorum з більш повними скам’янілостями інших зауроподів з неушкодженими шиями, зупинившись на колосальних для M. sinocanadorum 15 метрах в довжину.

Два хребці від M. sinocanadorum використовуються для оцінки загальної довжини шиї. (Пол Барретт/Національний історичний музей)

Але як зауроподам, і особливо M. sinocanadorum, вдавалося врівноважувати свої надзвичайно довгі шиї, продовжує спантеличувати вчених. Такий самий довгий хвіст міг би втримати зауроподів від перекидання, але як така тварина, як M. sinocanadorum, могла підняти голову і не впасти під вагою своєї шиї?

А як щодо його кола розвороту, якщо щось наближається до нього ззаду?

“Ми не маємо жодного уявлення про те, як ця тварина працювала б механічно, – каже Барретт. “Щоб утримувати шию такого розміру, потрібна велика кількість м’язів, а ще є питання, як повітря потрапляє до легенів і назад”.

Принаймні щодо останнього питання Барретт і його колеги не зовсім у темряві. За допомогою комп’ютерної томографії дослідники змогли зазирнути у скам’янілі шийні кістки, щоб допомогти теоретично пояснити, як M. sinocanadorum вдихав достатню кількість повітря.

Як і всі зауроподові динозаври та їхні живі родичі, птахи, M. sinocanadorum мав численні повітряні мішки, схожі на повітряні кульки, по всьому шляху вниз по дихальній трубі, в легені та грудну клітку. Ці повітряні мішки навіть утворювали порожнини всередині кісток, створюючи решітку повітряних кишень, більших за самі легені.

На основі візуалізації дослідники підрахували, що ці повітряні мішки складали від 69 до 77 відсотків кісток шиї M. sinocanadorum.

“Така легка конструкція мала б вирішальне значення для полегшення гігантських ший найбільших зауроподів, – пояснює Мур в The Guardian.

Однак без додаткових кісткових підсилень їхні легкі скелети були б неміцними і більш схильними до травм, що не надто добре для того, щоб розбивати голови своїм суперникам. Виявляється, у M. sinocanadorum також були шийні ребра, відростки хребців, які робили шию жорсткішою і стабілізували її.
Попри всі розмови про те, що M. sinocanadorum – найдовший динозавр, знайдений сьогодні, швидше за все, він жив поряд з іншими більшими і довшими зауроподами, яких ми ще не зустрічали.

“Всі зауроподи були великими, але приголомшливо довгі шиї з’явилися не одразу, – каже Мур. “З 15-метровою шиєю, схоже, що Mamenchisaurus sinocanadorum може бути рекордсменом – принаймні, до тих пір, поки не буде знайдено щось довше”.