У вулканічних океанічних джерелах біля узбережжя Італії дослідники виявили новий штам ціанобактерій, який може ефективно захоплювати вуглекислий газ, один з головних чинників зміни клімату.
Ціанобактерія, або водорість, офіційно відома як UTEX 3222, але команда дослідників дала їй більш запам’ятовуване прізвисько – “Chonkus”, адже за наявності вуглекислого газу вона дуже швидко зростає.
“Chonkus” була вперше зібрана у зразках морської води, взятих з мілководних вулканічних джерел поблизу острова Вулькано. Ці джерела отримують велику кількість як сонячного світла, так і газів, тому дослідники припустили, що це може бути гарне місце для пошуку фотосинтетичних організмів, які не лише процвітають за присутності CO2, а й навіть захоплюють його.
“У світі існує величезна кількість мікробного різноманіття, і ми вважаємо, що ефективніше шукати мікроби, які вже еволюціонували для успіху в середовищах, актуальних для людини, ніж намагатися ввести всі бажані характеристики в лабораторно вирощені бактерії E. coli,” – сказав Брейден Тірні, співавтор дослідження.
Зразки морської води були доставлені в лабораторію в Бостоні, де після вирощування ціанобактерій в умовах з високим вмістом CO2 дослідники знайшли та ізолювали “Chonkus”.
Експерименти показали, що “Chonkus” дуже швидко зростає – набагато швидше, ніж інші швидкорослі штами водоростей, здатна подвоїти розмір своєї колонії всього за трохи більше ніж 2 години у рідкому середовищі. У цих набряклих ціанобактеріях також знайшли гранули, що містять вуглець.
Ці особливості роблять “Chonkus” привабливим кандидатом для секвестрації вуглецю, але цей штам має ще одну перевагу – він набагато швидше осідає на дно, ніж інші швидкорослі штами ціанобактерій.
Захоплення великих обсягів CO2 і їх відправка на морське дно роблять “Chonkus” перспективним для використання природних ресурсів у боротьбі зі зміною клімату.
“Особливості природно еволюціонованих штамів ціанобактерій, описаних у цьому дослідженні, мають потенціал для використання як в промисловості, так і в природі, включаючи біовиробництво корисних вуглецевих продуктів або поглинання великих обсягів вуглецю на морське дно,” – зазначив автор дослідження Джордж Черч.
Дослідження опубліковане в журналі Applied and Environmental Microbiology.