Два варіанти виживання видаються найочевиднішими: переміщення в інше місце або адаптація до середовища.
Деякі організми мають третій варіант. Вони можуть втекти не в просторі, а в часі, занурюючись у стан спокою, доки умови не покращаться.
Як виявилося, сплячка може бути корисною не лише для самих організмів, які її використовують. Нещодавнє дослідження показало, що схильність до сплячки може впливати на баланс конкуренції між видами і робити можливим виживання більшої кількості видів разом, коли умови змінюються.
Що таке сплячка?
Багато організмів використовують сплячку як стратегію виживання.
Наприклад, ведмеді впадають у зимову сплячку, а багато рослин улітку виробляють насіння, яке залишається в стані спокою в ґрунті протягом холодних місяців і проростає навесні. У цих випадках організми використовують сплячку, щоб уникнути важких сезонів.
Однак інші організми можуть залишатися неактивними протягом десятиліть, століть або навіть тисячоліть.
Найстаріші відомі насіння, які вдалося проростити, належать до юдейської фінікової пальми і мають вік 2000 років.
Ще давніший рослинний матеріал (хоч і не насіння) був повернений до життя: плацентарна квіткова тканина віком понад 31 000 років, знайдена в норі льодовикової білки.
У новому дослідженні науковці зосередилися на особливому виді сплячки у тварин, яка називається діапауза. У цьому стані організми знижують свою метаболічну активність і стають стійкими до змін у навколишньому середовищі. У такому стані тварини зазвичай мало їдять або рухаються.
Чи захищає сплячка види від вимирання?
Теоретично сплячка може дозволити видам уникнути ворожих умов. Однак важко прямо пов’язати сплячку з виживанням конкретного виду.
Вчені спробували зробити цей зв’язок за допомогою експериментів із нематодами виду Caenorhabditis elegans, які часто зустрічаються в ґрунті. У цих черв’яків добре вивчено генетичний шлях, що впливає на сплячку.
Вчені дослідили чотири групи черв’яків. Перша група була генетично схильнішою до сплячки, друга – менш схильною, третя – абсолютно не здатною до сплячки, а четверта складалася зі звичайних черв’яків дикого типу зі середньою схильністю до сплячки.
Вчені створили експеримент, у якому всі ці групи конкурували зі спільним конкурентним видом – іншим черв’яком C. briggsae – за їжу в різних умовах.
Сплячка і конкуренція між видами
Вчені виявили, що коли види більше схильні до сплячки, конкуруючі види можуть співіснувати за ширшого спектра екологічних умов.
Цей результат підтверджує теорію, але він є захопливим, оскільки такі передбачення було важко перевірити.
Результати науковці також піднімають важливе питання: чи будуть види, здатні до сплячки, більш стійкими до великих екологічних змін, які зараз відбуваються у світі?
Читайте оригінальну статтю.