Зібравши дані про здоров’я 21 тисячі домашніх собак, американські дослідники змогли встановити, як соціальні та фізичні фактори впливають на здоров’я та довголіття цих тварин.
Не секрет, що собачий вік порівняно короткий і рідкісні пси доживають до третього десятка. Однак, вивчивши, як гени, спосіб життя та навколишнє середовище впливають на старіння, люди можуть не тільки забезпечити вихованцям максимально здорове та комфортне старіння, а й потенційно продовжити термін життя тварини.
У масштабному дослідженні вчені з кількох наукових центрів США об’єднали дані 21 410 собак, запитуючи власників про рівень щоденної фізичної активності вихованців, умови проживання та прогулянок, поведінку та харчування, прийняті ліки та стан здоров’я. Використовуючи ці питання, вчені виділили п’ять ключових факторів соціального середовища собаки (благополуччя району, загальний дохід сім’ї, час спілкування з дітьми, час спілкування з іншими тваринами та вік власника), які показували найбільшу кореляцію з її здоров’ям та благополуччям. Результати дослідження опубліковані в журналі Evolution, Medicine & Public Health .
Як виявилося, з урахуванням віку та ваги собаки соціальне середовище могло надійно передбачити стан її здоров’я. Наприклад, у сім’ях, які зазнають фінансових чи побутових труднощів, тварини були менш здорові і рухливі, тоді як постійне спілкування з іншими вихованцями, особливо родичами, позитивно позначалося на стані собаки. Що цікаво, дешевий корм і відсутність іграшок через проблеми з фінансами мали стан собаки вп’ятеро менший ефект, ніж можливість спілкування з іншими собаками.
Таким чином, наявність великої кількості компаньйонів – один з ключових факторів собачого довголіття, хоча, мабуть, позитивний ефект мали тільки чотирилапі приятелі. Навпаки, в сім’ях з великою кількістю дітей здоров’я собак було гірше, ніж у сім’ях без дітей або де були присутні одна-дві дитини. Ймовірно, насамперед це пов’язано з недостатньою увагою до собак з боку дорослих, які змушені витрачати весь вільний час на дітей, забуваючи про вихованців.
Ще один цікавий результат – позитивний зв’язок між розміром доходу сім’ї та частотою фіксації захворювань у собаки. Однак це не означає, що в багатих сім’ях живуть менш здорові собаки: просто у їхніх власників більше можливостей відвести вихованця до ветеринара, що неминуче призводить до більшої кількості медичних діагнозів.
Надалі дослідники планують на меншій вибірці в 1000 собак вивчити вплив соціального середовища на фізіологічний стан цих тварин протягом кількох років збираючи у них зразки крові та проводячи інші аналізи. Оскільки собаки, як і люди, — високосоціальний вигляд, отримані результати можуть бути корисними для покращення якості життя не лише вихованців, а й їхніх власників.
