За їхніми розрахунками, всього за 13 років він може доставити космічний апарат набагато далі, ніж встигли полетіти знамениті «Вояджери».
Розробники перспективних космічних технологій представили концепцію «ідеального» іонного двигуна, пише Phys.org. Повідомляється, що інженери розрахували оптимальні характеристики та описали всі необхідні удосконалення майбутнього пристрою. Вони заявили, що при дотриманні всіх цих вимог рухова установка відкриє перед людством воістину фантастичні можливості.
У іонному двигуні реактивна тяга генерується завдяки високошвидкісному руху частинок іонізованого газу в електричному полі. Ця технологія приваблює увагу своєю «економічністю», оскільки дозволяє подолати великі відстані з мінімальними витратами пального. Основною проблемою іонного двигуна є те, що нині він здатний забезпечити лише незначну тягу.
Інженери представили нову схему живлення, яка забезпечить двигуну енергію на рівні 1 кіловата на кожен кілограм маси. Для порівняння, навіть сучасні ядерні електричні установки здатні виробляти лише до 100 ватів на кілограм. Як зазначили розробники концепції, прогрес у створенні перспективних іонних двигунів останніми роками уповільнився через брак потужних джерел живлення.
Вирішення цих технічних проблем може відкрити нові горизонти для космонавтики, дозволивши запускати космічні апарати на значно більші відстані, ніж ті, які вже подолали зонди «Вояджер-1» і «Вояджер-2».
Нагадаємо, за майже 50 років свого існування вони перетнули умовну межу Сонячної системи та вийшли в міжзоряний простір. Наразі «Вояджер-1» і «Вояджер-2» перебувають на відстані приблизно 25 і 20 мільярдів кілометрів відповідно, що є рекордом для будь-якого створеного людиною об’єкта.
За розрахунками розробників іонних двигунів, їхня «ідеальна» схема дасть змогу за 13 років відправити багатотонний корабель утричі далі – на відстань у 550 так званих астрономічних одиниць, тобто на 550 далі Землі від Сонця. Вони вважають, що особливо цікавим буде запустити туди космічний телескоп.
Річ у тім, що на цій відстані Сонце працюватиме як «гравітаційна лінза»: його тяжіння спотворюватиме світло далеких об’єктів і візуально збільшуватиме їх. За словами інженерів, жодна найдосконаліша оптика не може зрівнятися з можливостями «сонячної лінзи», тому такий телескоп відкриє перед астрономією небачені можливості.