Ризик розвитку хвороби Альцгеймера та депресії суттєво відрізняється між чоловічим та жіночим організмами, але переважна більшість досліджень людського мозку цього не відображає.
Натомість чоловічу анатомію занадто часто вважають “нормою”, за якою вимірюють всі інші людські мізки.
Новий огляд, очолюваний нейробіологом Клаудією Барт (Claudia Barth) з лікарні Diakonhjemmet в Норвегії, стверджує, що ця тривала наукова упередженість має “серйозні наслідки” для благополуччя і покладає “непропорційно великий тягар” на жіноче здоров’я.
Барт та її колеги – не перша група, яка звертає увагу на переважаючу статеву упередженість у неврологічних дослідженнях, але їхня доповідь є неймовірно всеосяжною, висвітлюючи численні способи, в які статеві гормони можуть впливати на здорове старіння мозку.
Міжнародна команда, що складається з психіатрів, психологів та нейробіологів, зазначає, що на сьогоднішній день більшість доклінічних досліджень здоров’я людського мозку були зосереджені лише на чоловічому мозку, або ж ігнорували статеві відмінності.
У 2019 році лише 5 відсотків опублікованих досліджень з неврології та психіатрії вивчали вплив статі. Навіть у дослідженнях на тваринах надто часто перевага надається чоловічому мозку.
Мета цих досліджень – бути “гендерно нейтральними”, але реальність така, що фокусування лише на одній статі не є нейтральним. Особливо, коли існують численні когнітивні захворювання, які демонструють відмінності між фізіологічною та поведінковою класифікацією статі та гендеру, можливо, спричинені біологічними, культурними чи екологічними факторами.
Наприклад, ризик депресії у жінок є найвищим у репродуктивному віці, тоді як ризик хвороби Альцгеймера зростає після менопаузи, коли рівень гормону естрадіолу знижується до 90 відсотків.
Таким чином, деякі вчені припускають, що коливання статевих гормонів, таких як естрогени, андрогени та прогестерон, відіграють вирішальну роль у здоровому старінні мозку.
Ці гормони є “головними регуляторами” людського організму, впливаючи на імунну систему, метаболізм, роботу судин, підтримку кісткової тканини та роботу мозку.
Насправді мозок сповнений рецепторів статевих стероїдів, особливо в гіпокампі, який пов’язаний з настроєм, навчанням і функцією пам’яті.
Зміни в гіпокампі також є ознаками хвороби Альцгеймера та депресії.
Тим не менш, лише 2% нейровізуалізаційних досліджень згадують про гормональні фактори і лише 0,5% намагаються дослідити відмінності між ними.
У тих небагатьох дослідженнях, які це роблять, понад 50 відсотків показують статистично значущий зв’язок між жіночими статевими стероїдами та змінами в мозку.
Тому Барт та її колеги стверджують, що розуміння того, як “концентрація статевих стероїдів впливає на гіпокамп під час перехідних фаз життя”, таких як статеве дозрівання, вагітність або менопауза, “може сприяти розробці механістичних моделей ризику депресії та хвороби Альцгеймера” – принаймні для деяких підтипів.
Підлітковий вік, наприклад, характеризується зміною концентрації статевих гормонів, а також суттєвими змінами в головному мозку і підвищеним ризиком депресії.
Коли деякі дослідники маніпулювали статевими гормонами серед невеликої групи здорових жінок-добровольців, вони виявили, що це викликало симптоми субклінічної депресії.
Поряд з іншими доказами, ці дані свідчать про те, що ризик розвитку депресії пов’язаний з гормональними перехідними періодами.
Більше того, депресія в анамнезі є потенційним фактором ризику розвитку хвороби Альцгеймера в майбутньому, іноді через десятиліття.
Тим не менш, досліджень про зв’язок між депресією, що виникає під час фаз ендокринної перебудови, і ризиком розвитку хвороби Альцгеймера бракує.
Сьогодні найбільш вивченим жіночим фактором ризику розвитку хвороби Альцгеймера є менопауза, але навіть у цьому випадку не так багато висновків можна зробити про те, чому цей перехідний період пов’язаний з погіршенням когнітивних здібностей.
Під час менопаузи концентрація естрадіолу різко падає, і цілком можливо, що ця зміна прискорює старіння клітин мозку, тим самим підвищуючи ризик розвитку хвороби Альцгеймера.
“Чи здатен жіночий мозок компенсувати менопаузальні зміни концентрації [естрадіолу], може залежати від багатьох факторів, включаючи вплив [естрадіолу] на жінок у репродуктивному віці”, – пишуть Барт та його колеги.
Загалом, дослідження візуалізації головного мозку та епідеміологічні дослідження свідчать, що чим більше людина жіночої статі піддається впливу естрадіолу впродовж життя, тим нижчий ризик розвитку хвороби Альцгеймера в майбутньому.
Але, що дивно, інші дослідження виявили прямо протилежний ефект.
Очевидно, що необхідно провести більше досліджень старіння жіночого мозку, щоб визначити, що відбувається.
В огляді робиться висновок, що “пріоритетність досліджень здоров’я жіночого мозку протягом усього життя є важливим кроком на шляху до розробки механістичних моделей, що пояснюють статеві відмінності у схильності до захворювань, і є вирішальною передумовою для розвитку персоналізованої охорони здоров’я”.
Дослідження було опубліковано в The Lancet Diabetes and Endocrinology..
