Вперше вчені дослідили, як підлітки проходили через період статевого дозрівання під час льодовикового періоду. Подібно до сучасних підлітків, більшість індивідуумів, імовірно, починали статеве дозрівання у віці приблизно 13,5 років, а повністю досягали дорослості між 17 і 22 роками.
Палеоантропологи вивчили кістки 13 молодих людей, які жили в палеолітичній Європі близько 25 000 років тому. Використовуючи різні методи, вони виявили підказки щодо змін, які відбувалися в їхніх тілах під час підліткового віку.
“Проаналізувавши певні ділянки скелету, ми зробили висновки про такі речі, як початок менструації або зміни голосу,” – зазначила в заяві авторка дослідження Ейпріл Ноуелл з Університету Вікторії в Канаді.
“Іноді нам важко зв’язатися з далеким минулим, але ми всі проходили через статеве дозрівання, хоча й досвід кожного був різним. Наші дослідження допомагають олюднити цих підлітків у спосіб, який просто вивчення кам’яних інструментів не може,” – додала Ноуелл.
Усі особи померли в дитинстві або підлітковому віці, між 10 і 20 роками, що не було незвичним під час льодовикового періоду. За даними дослідження, приблизно 20-26% дітей мисливців-збирачів помирали до першого дня народження, тоді як 43-49% помирали до 15 років. Хоча вони померли в молодому віці, досліджувані особи жили відносно здоровим життям.
Одним із найцікавіших скелетів був “Роміто 2” – 16-річний хлопець, який мав зріст приблизно від 1 до 1,30 метра (близько 4 футів). Дослідники вважають, що цей підліток є найранішим відомим випадком хондропластичної карликовості, що дає унікальне уявлення про життя людей із карликовістю в льодовиковий період.
“Ймовірно, він мав глибокий голос дорослого чоловіка і міг фізично мати дітей, але все ще виглядав юним із тонким волоссям на обличчі (але без здатності вирощувати повну бороду) […] Його зовнішній вигляд, можливо, більше нагадував дитину, ніж дорослого чоловіка, що мало наслідки для того, як його сприймали в його спільноті,” – пишуть автори дослідження.
Цікаво, що “Роміто 2” був похований у руках старшої жінки, ймовірно, його матері. Дослідники замислюються, чи може це незвичайне поховання сказати щось про те, як його сприймало його соціальне оточення.
“Ми, ймовірно, ніколи не дізнаємося, чому він був похований таким чином, але це навіває думки про жест захисту або турботи, можливо, вказуючи на те, що, попри зміни у його фізичному вигляді, він все ще міг вважатися більше дитиною, ніж дорослим, коли помер,” – додають автори дослідження.
