Канадські палеонтологи завершили вивчення унікальних останків дитинчати тиранозавра, виявлених у провінції Альберта чотирнадцять років тому. Це перша в історії скам’янілість молодняка цього сімейства, в якій зберігся вміст шлунка. Завдяки такому везінню, вчені змогли нарешті підтвердити давно існуючу гіпотезу, згідно з якою дорослі особини і дитинчата тиранозаврид займали різні екологічні ніші.
Спочатку уточнимо важливу деталь: предмет нової наукової роботи, хоч і називається в більшості джерел тиранозавром, насправді – представник роду горгозавр (Gorgosaurus) сімейства тиранозаврів. У пресі та розмовній мові їх часто змішують, називаючи одним “парасольковим” терміном “тиранозаври”, але загалом у легендарного тирекса щонайменше десяток “родичів”, які мешкали в різних частинах світу в дещо різні періоди.
Описана палеобіологами Університету Калгарі особина померла у віці між п’ятьма і сімома роками життя 75-77 мільйонів років тому. При довжині тулуба в чотири метри, тварина важила близько 335 кілограмів – менш ніж одна десята габаритів дорослого горгозавра. Це вже не зовсім малюк, але ще й не підліток у повному сенсі. Тиранозаври повільно росли приблизно до 10-14 років, досягаючи до цього віку маси близько півтори тонни. А потім протягом чотирьох-шести років вони дуже швидко дорослішали, наїдаючи по 600-1000 кілограм за рік.
Така S-подібна крива росту довгий час викликала серйозні питання у палеонтологів. Виходить, що добру половину життя тиранозавриди були порівняно невеликими тваринами. А звичний популярний образ гігантського ящера, царя стародавніх екосистем – це останні 10-15 років життя динозавра. Причому на свій страхітливий вигляд підлітки перетворювалися дуже швидко, за лічені роки. Це означає, що дієта дорослих особин і юних радикально відрізнялася, так само як і їхня екологічна ніша.
Яке місце серед інших динозаврів займали дорослі тирекс і його родичі, ми знаємо добре. Копроліти (останки посліду) тиранозаврів і знахідки їхніх жертв дають чудове уявлення про дієту цих видів. Вони харчувалися найбільшими травоїдними динозаврами. Але у молодняка тиранозаврів не тільки габарити тіла інші, їхня анатомія помітно відрізняється. Як мінімум, інша форма зубів і щелепи, інші пропорції тулуба. Причому останки дитинчат вивчати особливо важко: вони трапляються рідко, тому що зберігаються гірше – їхні кістки швидше розкладаються і не встигають скам’яніти, а також легко вимиваються з порід.
З огляду на все вищесказане, знахідка скелета зовсім юного горгозавра, що добре зберігся, стала справжнім святом для палеонтологів вже сама по собі. Спробуйте уявити тільки, яке було їхнє тріумфування, коли під час очищення скам’янілості під її ребрами стали проступати кістки досконалого іншого виду динозаврів. Співробітники університету вирішили продовжити обробку скам’янілості “навиворіт” – її перевернули так, щоб вичищати останки зсередини.
Виявилося, що горгозавреня померло протягом тижня після рясної трапези. Воно з’їло двох птахоподібних бігаючих овірапторозаврів виду Citipes elegans поспіль. Причому їв вибірково – у шлунку опинилися дві пари задніх ніг, найбільш м’ясисті частини тіла. Попри сліди перетравлення, це одні з найкраще збережених останків Citipes. Що найцікавіше, обидві з’їдені тиранозавром особини овірапторозаврів – теж молодняк, не старший за рік, а їхню вагу можна було порівняти із сучасною індичкою.
Таким чином можна впевнено зробити вигляд, що молодняк тирранозаврів харчувався молодняком інших видів та іншими невеликими видами динозаврів. Тобто, дійсно займав радикально іншу екологічну нішу, ніж дорослі особини – тим фізіологічно невигідно розмінюватися на такий дріб’язок, надто мало калорій у перерахунку на витрачені під час полювання зусилля. Ба більше, займатися підгодівлею виводка у батьків теж не могло бути достатньо часу. Таким великим тваринам себе важко прогодувати, не кажучи вже про те, щоб передавати частину трапези дитинчаті, ще й протягом десяти років поспіль. Тому їхній молодняк був швидким і мобільним хижаком, що конкурує з багатьма іншими видами за поживне м’ясо травоїдних усіх розмірів, крім гігантів.
Наукова робота з результатами вивчення першого в історії тиранозаврида з повним шлунком опублікована в рецензованому журналі Science Advances.