Людині, як і багатьом іншим ссавцям, властиво періодично оцінювати запах свого тіла. Дослідники з Чехії вирішили розібратися, з чим пов’язана така поведінка і як часто люди її практикують.
Дослідження, результати якого опублікував журнал Physiology & Behavior, вчені з Карлового університету в Празі провели у два етапи. На першому вони постаралися зрозуміти, які частини свого тіла і в яких ситуаціях люди схильні обнюхувати.
В онлайн-опитуванні брали участь 124 добровольці з Чехії. Їх набрали за допомогою розсилки електронною поштою і запрошень під час університетських лекцій. Респонденти повідомили, чи доводилося їм обнюхувати себе або свій одяг і як часто це відбувалося. Для оцінки використовували шкалу від одного (ніколи або майже ніколи) до семи (кілька разів на день). Інші запитання стосувалися ситуацій, у яких люди перевіряють свій запах. Наприклад, за яких обставин вони обнюхують пахви.
На другому етапі кількість учасників розширили до 209. Крім запитань, які стосувалися оцінки свого запаху і частоти такої поведінки (наприклад, “Ви коли-небудь нюхали руку після дотику до своїх геніталій?”), добровольців запитали про вік, статеву приналежність, освіту і рід занять. Деякі запитання зачіпали стан здоров’я (наприклад, “Чи приймаєте ви якісь ліки, прописані лікарем?”) і гігієну (наприклад, “Як довго ви миєте руки?”). Крім того, вчені включили до цього етапу шкали для оцінювання загального рівня відрази та відрази до запахів тіла (Three Domain Disgust Scale, Body Odor Disgust Scale).
Проаналізувавши дані, вчені дійшли висновку, що обнюхування себе можна звести до трьох основних типів. Перший пов’язаний із контролем своєї соціальної прийнятності (оцінка запаху пахв, дихання і ношеного одягу). Другий – з інтимним самоконтролем (оцінка запаху інтимних місць, таких як геніталії, анус, пупок). Третій – з косметичним самоконтролем (оцінка запаху ділянок тіла, де використовуються засоби для догляду, наприклад волосся і рук). Найбільш часто обнюхуваними виявилися руки, пахви і ношені футболки.
За першим і третім типами автори не виявили особливих гендерних відмінностей. Натомість у плані оцінки запаху для інтимного самоконтролю чоловіки і жінки різнилися: перші частіше за других обнюхували зону промежини. Крім того, інтимними запахами більше цікавилися і респонденти зі зниженим рівнем гігієни.
Примітно, що учасники з проблемами у здоров’ї частіше оцінювали у себе запах дихання, пахв або стоп (самоконтроль соціальної прийнятності). Вчені припустили, що таким чином люди можуть стежити за змінами у своєму стані.
До обмежень дослідження можна віднести те, що воно засноване на результатах опитувань, учасники яких могли не завжди усвідомлювати власну поведінку. Крім того, на відповідях міг позначитися ефект соціальної бажаності, за якого люди схильні уявляти себе кращими, ніж вони є насправді. Також зазначимо, що в дослідженні брали участь лише жителі Чехії. Тим часом із попередніх робіт на схожі теми відомо, що культурологічні та інші особливості країн здатні впливати на звички людей у плані обнюхування свого тіла.
Раніше ізраїльські та американські дослідники встановили, що запах сліз жінки здатний блокувати чоловічу агресію. За підсумком кількох експериментів з’ясувалося, що рівень агресії в разі нюхання сліз падав на 43,7 відсотка.
