Життя було насиченим для крокодилів у Стародавньому Єгипті. Як найвідоміший хижак Нілу, ці лускаті створіння були центром дивного культу, в якому їх шанували, балували та приносили в жертву. Проте дослідникам знадобилися тисячі років, щоб з’ясувати, як шановані рептилії заманювалися з їхнього природного середовища.
Розгадка цієї давньої релігійної практики нарешті знайдена завдяки новому аналізу муміфікованого єгипетського крокодила, який знаходився в музеї у Великій Британії. Серія сканувань виявила наявність риболовного гачка разом з неперетравленою рибою в шлунку істоти, що свідчить про те, що крокодил був спійманий у дикій природі і вбитий майже одразу після захоплення.
“Стародавні єгиптяни шанували крокодилів як втілення бога Собека, володаря Нілу та первісного болота, з якого, за їх віруваннями, було створено Землю,” пишуть автори нового дослідження, описуючи муміфіковану тварину. Вони додають, що “центри священної діяльності, присвячені крокодилам,” були виявлені по всьому Єгипту, про що свідчить наявність великої кількості муміфікованих крокодилів, деякі з яких досягали довжини до 6 метрів (19,7 футів).
Однак, хоча багато крокодилів, здається, були принесені в жертву, деяких також, очевидно, балували як “культових тварин,” яким дозволяли помирати природною смертю. Найвідоміший з них, на ім’я Сухус, жив у культовому центрі Крокодилополіс.
“Вважалося, що Сухус є живим втіленням Собека, тому йому було надано спеціальний ставок у храмовому комплексі, де він отримував розкішний раціон з хліба, м’яса та вина, яке приносили священники, а також прикраси з дорогоцінних металів і коштовностей,” пишуть автори дослідження. “Як культова тварина, Сухус отримував рівень догляду, гідний бога на землі,” додають вони.
Що бентежить дослідників, так це те, як стародавні єгиптяни змогли забезпечити таку велику кількість гігантських крокодилів для своїх релігійних практик. На основі відкриття стародавньої інкубаторії на археологічному сайті Мединет-Маді, деякі припускають, що тварин могли вирощувати в неволі, хоча незрозуміло, як ці люті створіння могли бути утримувані та доглянуті після досягнення дорослих розмірів.
Інші джерела, включаючи писання грецького історика Геродота, вказують на те, що крокодилів ловили в дикій природі після того, як вони були заманені до берегів Нілу звуком побиття свині.
Щоб з’ясувати, що насправді відбувалося на березі, автори дослідження сканували муміфікованого крокодила завдовжки 2,2 метра (7,2 фута) з Бірмінгемського музею та художньої галереї. На їхній подив, вони виявили бронзовий риболовний гачок всередині шлунку тварини, що свідчить про те, що вона не була вирощена в неволі, а була “дикою твариною, спійманою для цілей муміфікації.”
У травному тракті дослідники також знайшли маленьку рибу, яка ще не була розкладена шлунковими соками крокодила. Це відкриття свідчить про те, що тварина з’їла свій останній прийом їжі дуже короткий час перед смертю, що означає, що її повинні були вбити та муміфікувати майже одразу після спіймання.
“Очевидно, короткий час між прийомом їжі риби та смертю тварини вказує на те, що крокодил був спійманий у дикій природі, а туша була оброблена для муміфікації незабаром після цього,” пояснюють автори.
Зібрані дані вказують на те, що крокодил був “спійманий та муміфікований стародавніми єгиптянами як жертва богу Собеку,” роблять висновок дослідники.
