Японські вчені вперше виявили в хмарному шарі небезпечні частинки пластику, які можуть забруднювати питну воду і їжу, а також впливати на клімат за допомогою механізмів, поки не вивчених до кінця.
Мікропластик проник у більшість екосистем Землі: його фрагменти діаметром менше ніж п’ять міліметрів дослідники знаходять у найвіддаленіших куточках планети, зокрема на дні океану. Наприклад, в організмах риб, арктичному морському льоду і снігу, що вкриває Піренейські гори між Францією та Іспанією.
Тепер з’ясувалося, що мікропластик дістався до хмар і може впливати на їхнє формування та клімат у всьому світі. Про це розповіли японські вчені з Університету Васеда у своїй роботі, опублікованій у журналі Environmental Chemistry Letters.
Дослідники піднялися на гори Фудзіяма та Ояма, щоб зібрати воду з хмар, які огортають їхні вершини. Зразки отримали на висоті від 1300 до 3776 метрів. Вершина першої гори перебуває в так званій вільній атмосфері, а вершина другої – у прикордонному шарі атмосфери (нижній шар газової оболонки, що зазнає постійного впливу процесів, які відбуваються на земній поверхні).
Потім вчені вивчили зразки за допомогою методу спектроскопії порушеного повного внутрішнього відбиття в інфрачервоній області з перетворенням Фур’є, щоб визначити фізичні та хімічні властивості матеріалу.
Аналіз показав, що в пробах міститься дев’ять різних типів полімерів і один тип гуми, розмір частинок варіювався від 7,1 до 94,6 мікрометра. Це можна порівняти або трохи менше товщини людської волосини (від 40 до 120 мікрометрів). На один літр хмарної води припадало від 6,7 до 13,9 частинки пластику.
“Частинки пластику, які ми виявили, були гідрофільними, тобто “вологолюбними”, – ймовірно, такими вони стали під впливом ультрафіолету. Велика кількість цих полімерів у деяких зразках дає змогу припустити, що вони можуть відігравати роль ядер конденсації хмарного льоду і води й у такий спосіб призводити до швидкого формування хмар, а отже, впливати на зміну клімату”, – пояснив провідний автор дослідження Хіроші Окоті.
Джерелами мікропластику можуть бути найрізноманітніші речі: автомобільні шини, засоби особистої гігієни, добрива, пластикові пакети і пляшки. В атмосферу мікропластик потрапляє різними шляхами – це можуть бути звалища, дорожній пил і навіть океан.
Науковці присвятили багато робіт тому, як мікропластик шкодить земному та морському середовищу. Однак досліджень про те, як саме він забруднює повітря і переноситься по ньому, проведено мало.
“Мікропластик, ймовірно, став важливою частиною хмар, а отже, він забруднює все, що п’ють і їдять люди”, – підсумував Окоті.
Робота японських дослідників, за підсумком якої мікропластик виявили в хмарній воді, перша у своєму роді.
