Вчені вважають, що вони нарешті зрозуміли причину появи серії загадкових кратерів у Сибіру, які з’явилися за останнє десятиліття. Як виявилося, зміна клімату за певних умов може призвести до вибухових наслідків.
У 2014 році на півострові Ямал у Сибіру з’явився незвичайний кратер. Раптова поява кратера та матеріал навколо нього свідчили про те, що це утворення виникло внаслідок вибуху. З того часу було виявлено ще декілька подібних кратерів.
Ці кратери не є малими – деякі з них сягають глибини до 50 метрів. Під час досліджень вчені виявили високий рівень метану навколо кратерів, що вказувало на викид парникового газу. Це дало підстави припустити, що великі обсяги метану, які були затримані під сибірською вічною мерзлотою, виходять назовні через підвищення температур, спричинених зміною клімату.
Однак для розуміння точного механізму утворення кратерів було потрібно більше досліджень. Нова наукова праця припускає, що сама по собі гіпотеза про танення мерзлоти не є достатньою для пояснення цих явищ. Дослідники вважають, що серія специфічних умов, які пов’язані з незвичайною геологією регіону та впливом зміни клімату, призвели до вибухових викидів метану.
«Є дуже специфічні умови, за яких цей процес може відбутися», — зазначила хімічний інженер з Кембриджського університету Ана Моргадо. «Ми говоримо про досить унікальну геологічну область».
Нова теорія передбачає, що нагрівання поверхні призводить до швидкої зміни тиску в глибоких шарах, що зрештою викликає потужний викид метану. Вчені дійшли цього висновку, аналізуючи, чи був процес викликаний фізичною або хімічною реакцією.
Геофізик Хуліан Картрайт пояснив: «Є два способи, як може статися вибух: або через хімічну реакцію, як у випадку з динамітом, або через фізичний процес, подібний до накачування велосипедної шини до вибуху».
У випадку сибірських кратерів не було виявлено жодних ознак хімічної реакції, тому дослідники припустили, що це фізичний процес, аналогічний надмірному тиску в шині.
Після дослідження вчені встановили, що процес починається з танення активного шару ґрунту, який поширюється до шару кріопегу (високосолоного водного шару). Цей тиск призводить до появи тріщин і раптового викиду метану з метанових гідратів, що знаходяться під кріопегом. Це спричиняє вибух, подібний до «вибуху» велосипедної шини через надмірний тиск.
Цей процес може тривати десятиліттями, що збігається зі зростанням температури з 1980-х років. Вчені застерігають, що хоч явище трапляється рідко, викиди метану можуть мати значний вплив на глобальне потепління.
Дослідження було опубліковано в журналі Geophysical Research Letters.
