Супутникова зйомка підтвердила наявність загадкових “чарівних кіл” у 15 країнах

«Чарівні кола» або, як їх ще називають, «відьомські кола» викликають питання та розбіжності вчених вже не перший рік. Протягом останніх десятиліть експерти палко сперечалися про походження цих дивних, схожих на кільця візерунків сухої рослинності серед безплідної землі.

Зазвичай такі утворення від 2 до 15 метрів завширшки. У центральній частині завжди гола земля, а саме коло сформована сухою зеленою травою. Ці кільця можуть зникати і з’являтися з часом. Вперше вони були виявлені в пустелі Наміб, що тягнеться від Анголи до північної частини Південної Африки.

Довгий час вважалося, що ці утворення специфічні виключно для Намібії, але 2014-го схожі кола помітили у віддалених посушливих районах Західної Австралії. Тепер же нове дослідження свідчить про те, що «чарівні кола» зустрічаються у 263 місцях у 15 країнах на трьох континентах.

Дослідження засноване на супутникових знімках та опубліковано в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.

Для пошуку таких утворень вчені навчили модель розпізнавання образів зображенням відомих кіл з Намібії та Австралії. Вони застосували модель до супутникових знімків 575 000 ділянок посушливого довкілля площею 2,5 акра по всьому світу.

І хоча посушливі землі покривають 41% поверхні суші, модель дослідників визначила, що лише невелика частина потенційно містить кола: близько 50 кілометрів. Дослідники звірилися із супутниковими знімками, щоб вручну підтвердити, що візерунки, схожі на «чарівні кола», спостерігалися майже у всіх місцях, визначених ІІ – від Казахстану до Мадагаскару.

“Ми виявили місця «чарівних кіл» у багатьох інших місцях, про існування яких ми раніше не підозрювали, тому що більша частина роботи з цієї теми була проведена лише у двох країнах, Намібії та Австралії.” – Фернандо Маестре, співавтор дослідження, еколог з університету Аліканте в Іспанії

Ґрунтуючись на своїх висновках, вони створили профіль типів житла, в яких найчастіше зустрічаються ці загадкові освіти. Зазвичай це спекотні, посушливі місця з піщаним ґрунтом із низьким вмістом азоту, де щорічно випадає від 10 до 30 сантиметрів опадів.

Інші дослідники, які працювали з цими колами, не поспішають із висновками та вимагають польових досліджень, які зможуть підтвердити, чи є якісь із нововиявлених ділянок «справжніми чарівними колами». Такої думки дотримується Стефан Гетцин, еколог із Геттінгенського університету в Німеччині.

Його підтримав Уолтер Чінкель, біолог з Університету Флориди, який не брав участі у дослідженні. Він зазначив, що нові візерунки “не зовсім відповідають критерію чарівних кіл”. Ось лише проблема в тому, що єдиного визначення «чарівних кіл Намібії» досі немає.

Це маловивчене і часом незрозуміле явище, якого просто немає у науковій номенклатурі. У результаті вчені сперечаються, що кожен розуміє по-своєму. Але можливо, що вивчення кіл у 263 нових місцях дозволить вирішити цю природну загадку та покласти край суперечкам.

За однією з теорій, поява «чарівних кіл» є наслідком саморегуляції рослинності в боротьбі за воду в умовах посухи. Більш сильні рослини самостійно і активно ростуть вгору і в той же час заповнюють своїм корінням сусідні ділянки землі, не залишаючи шансів для проростання нової трави. Простіше кажучи, освіта кіл – це спосіб вижити.