З віком організм починає поводитись інакше — навіть без змін у дієті та фізичній активності люди часто втрачають м’язову масу і водночас набирають жир, особливо в області живота. Нове дослідження, проведене на мишах і людських зразках, виявило несподівану причину цього явища.
Науковці з Інституту діабету та метаболізму Артура Ріггса (Arthur Riggs Diabetes and Metabolism Research Institute) вперше довели, що старіння активує специфічний тип дорослих стовбурових клітин — CP-As (committed preadipocytes). Саме ці клітини відповідають за масове виробництво нових жирових клітин у білій жировій тканині, яка схильна до накопичення з віком.
«Це перший доказ того, що наш живіт збільшується з віком через високу активність стовбурових клітин у створенні нових жирових клітин», — каже ендокринолог Адо́льфо Гарсія-Окана з City of Hope.
Стовбурові клітини, що «прокидаються» з віком
У молодих мишей стовбурові клітини активуються лише у відповідь на стреси. Проте у зрілому віці частина цих клітин змінює свою поведінку — вони стають активними незалежно від зовнішніх стимулів, запускаючи накопичення жиру, особливо в області живота.
Дослідники провели експеримент: пересадили стовбурові клітини з жирової тканини молодих мишей у старих. Результат — нові жирові клітини не утворювалися. Це доводить, що саме старіння активує механізм, а не лише середовище навколо клітин.
«На відміну від більшості стовбурових клітин, які втрачають активність з віком, ці навпаки — активуються», — зазначає Гарсія-Окана.
Чому це відбувається?
Дослідники виявили, що в білій жировій тканині з віком накопичується більше імунних клітин, що може впливати на активацію CP-As. За допомогою аналізу РНК вдалось виявити зміни у сигнальних шляхах, зокрема в рецепторі інгібітора лейкемії (LIFR), який «дає команду» стовбуровим клітинам створювати жир. Це відкриває нові перспективи для майбутніх медичних втручань.
А як у людей?
Хоча основні експерименти проводились на мишах, команда дослідників також проаналізувала зразки білої жирової тканини п’яти людей різного віку (серед них була лише одна жінка). У старших донорів активність CP-As була вищою, ніж у молодших, що підтверджує аналогічну тенденцію в людському організмі.
Щоб остаточно підтвердити ці висновки, потрібно провести масштабні дослідження з більшою кількістю учасників, зокрема жінок.
Що з цим робити?
Наразі найкращий спосіб протистояти цим віковим змінам — фізична активність. Рух допомагає зменшити кількість активованих жирових клітин і підтримує здоровий метаболізм.
«Розуміння ролі CP-As у метаболічних порушеннях може відкрити нові можливості для зниження черевного жиру та покращення якості життя у літньому віці», — додає співавторка дослідження, ендокринолог Цюн (Анабель) Ван.