Сонце переживає один із найактивніших періодів за останній час — і це має серйозні наслідки для супутників, зокрема тисяч міні-супутників Starlink, які належать компанії SpaceX.
Що сталося?
Згідно з новим дослідженням команди на чолі з фізиком із NASA Денні Олівейрою (Denny Oliveira), сплеск сонячної активності напряму пов’язаний зі зростанням кількості супутників Starlink, які зійшли з орбіти та згоріли в атмосфері Землі. У період з 2020 по 2024 рік 523 супутники Starlink припинили своє існування саме через вплив Сонця.
«Ми чітко показали, що поточний сонячний цикл вже має суттєвий вплив на повторні входження супутників Starlink в атмосферу», — зазначають дослідники.
Цей період вважається найдинамічнішим в історії, адже кількість супутників на низькій навколоземній орбіті та рівень сонячної активності досягли історичних максимумів.
Як Сонце впливає на супутники?
Сонячна активність циклічна — вона коливається кожні 11 років і включає сонячні плями, спалахи, корональні викиди маси (CME). Зараз ми знаходимось на піку 25-го сонячного циклу, і він виявився значно активнішим, ніж прогнозували вчені.
Коли Сонце «викидає» частинки в напрямку Землі, вони розігрівають верхні шари атмосфери. Це збільшує її щільність, що, у свою чергу, створює додатковий опір для супутників на низьких орбітах. Через це вони поступово втрачають висоту і врешті-решт згорають в атмосфері.
Starlink — ідеальна модель для вивчення
З моменту запуску програми Starlink у 2019 році, компанія SpaceX вивела на орбіту 8 873 супутники, з яких 7 669 ще працюють. Такі обсяги дозволяють ретельно аналізувати вплив сонячної активності на орбітальне середовище.
У 2020 році з орбіти зійшли лише 2 супутники. Але в 2021-му їх було вже 78, у 2022 — 99, у 2023 — 88. Найбільший сплеск стався у 2024 році — 316 супутників впали з орбіти.
Цікаво, що 72% усіх падінь сталися не під час потужних магнітних бур, а за слабких геомагнітних умов. Учені пояснюють це накопичувальним ефектом: навіть слабке, але тривале збільшення атмосферного опору поступово знижує орбіту супутників.
Що далі?
Отримані дані допоможуть удосконалити моделі орбітального опору, особливо під час екстремальних подій, і зменшити ризики неконтрольованого сходження з орбіти. Це критично важливо для запобігання потенційним зіткненням між супутниками, які можуть спричинити ефект Кесслера — лавиноподібне зростання кількості космічного сміття.