Шум у вухах може бути способом нашого мозку впоратися з пошкодженням нервів

Якщо ви один з десяти дорослих, які відчувають безперервний дзвін у вухах, ви вже знаєте, наскільки руйнівним може бути шум у вухах.

Нове дослідження, проведене дослідниками з Массачусетського інституту вушних та очних хвороб, виявило докази того, що цей фантомний шум генерується гіперактивними нервами, які нервова система більше не може приглушити.

Попри свою поширеність, шум у вухах довгий час залишався медичною загадкою, але тепер дослідники знайшли докази, які підтверджують провідну теорію походження цього надокучливого гудіння.

Коротке пояснення для тих, хто не стикався з цим явищем: близько 10-15 відсотків дорослих у всьому світі чують дзвін, гуркіт або дзижчання у вухах, відоме як шум у вухах. У декого він з’являється і зникає. Для інших він є постійним і вважається хронічним, якщо триває більше трьох місяців.

Шум у вухах зазвичай пов’язаний з якимись порушеннями у вухах, такими як вплив шуму, втрата слуху, травма, закупорка або інфекція. Він також може впливати на глухих, слабочуючих або людей зі зниженим слухом.

“Окрім неприємного відчуття постійного дзвону або інших звуків у вухах, симптоми шуму у вухах виснажують багатьох пацієнтів, спричиняючи порушення сну, соціальну ізоляцію, тривогу та депресію, негативно впливаючи на продуктивність праці та значно знижуючи якість життя”, – говорить слуховий фізіолог Стефан Мезон з Массачусетської офтальмологічної клініки, який був частиною команди дослідників.

Поки що ми не зовсім впевнені, чому виникає шум у вухах, але за відсутності фізичної вібрації, що створює звук, основна теорія полягає в тому, що він виникає в нервах, які зазвичай передають звукову інформацію до мозку.

Прихильники цієї теорії вважають, що таким чином мозок компенсує втрату або відсутність слуху. Збільшуючи гучність, коли до нас майже нічого не надходить, фонові статичні перешкоди нашої внутрішньої акустичної системи також збільшуються до гучного дзижчання.

Нове дослідження було зосереджене на шумі у вухах у людей з вадами слуху. Вчені виявили, що ці люди мали певний ступінь втрати слухового нерва, який не можна виявити за допомогою звичайних тестів на слух.

У віці від 18 до 72 років всі 294 учасники дослідження мали те, що вважається “нормальним слухом” при звичайному тестуванні. У цій групі 29 осіб відчували постійний шум у вухах більше шести місяців, а 64 – або постійний шум у вухах менше 6 місяців, або періодичний шум у вухах після впливу шуму (наприклад, після відвідування концерту). Решта – близько третини – ніколи не відчували шуму у вухах.

Вони виявили зв’язок між самозвітами про хронічний шум у вухах і кохлеарною нейронною дегенерацією (КНД). Кохлеарний нерв може бути пошкоджений через надмірний вплив звуку, а також в процесі нормального старіння, навіть якщо сенсорні клітини залишаються неушкодженими.

Ступінь шуму у вухах, який відчуває людина, є сильним предиктором її кохлеарної нейронної реакції. Люди з шумом у вухах, як правило, мають слабший м’язовий рефлекс середнього вуха, який призначений для захисту вух від гучних низькочастотних звуків, таких як баси в нічному клубі. У них також був сильніший рефлекс на оливокохлеарний м’яз, який зазвичай допомагає нам обробляти шуми, що розподілені по широкій ділянці чутного діапазону.

Чим сильнішим був шум у вухах, тим виразнішими були ці реакції. На думку дослідників, це свідчить про те, що “стійкість шуму у вухах може залежати від ступеня пошкодження периферичних нервів”.

“Наша робота підтверджує ідею про те, що шум у вухах може бути викликаний втратою слухового нерва, в тому числі у людей з нормальним слухом”, – каже Мезон.

Попередні дослідження на модельних гризунах показали, що сімейство білків, які називаються нейтрофінами, можна використовувати для заохочення слухового нерва до самовідновлення. Дослідники нової роботи сподіваються, що їхні висновки сприятимуть подальшому вивченню цієї терапії для людей.

“Ми не зможемо вилікувати шум у вухах, поки повністю не зрозуміємо механізми, що лежать в основі його виникнення. Ця робота є першим кроком на шляху до нашої кінцевої мети – заглушити шум у вухах”, – каже Мезон.

“Думка про те, що одного дня дослідники зможуть повернути відсутній звук до мозку і, можливо, зменшити його гіперактивність у поєднанні з перенавчанням, безумовно, наближає надію на вилікування до реальності”.