Спостерігаючи за Гренландією з вертольота, складно оцінити масштаби природних явищ. Те, що здається невеликими шматками льоду, може виявитися айсбергами розміром з будівлі. Аналогічно, розломи у льодовиках – тріщини, що утворюються через напругу на поверхні, – мають різні розміри залежно від швидкості руху льодовикового щита до океану. Деякі з них – лише кілька міліметрів завширшки, а інші сягають понад 100 метрів.
Як змінилися тріщини у льодовиках Гренландії?
Вчені проаналізували дані з 8 000 супутникових знімків, щоб дослідити зміни у розмірах тріщин між 2016 та 2021 роками. Вони виявили, що в районах, де льодовики швидко рухаються до океану, обсяг тріщин зріс на понад 25%. Однак, на загальному рівні, цей показник зріс лише на 4,3% через тимчасове уповільнення найбільшого льодовика Гренландії – Sermeq Kujalleq (Якогбсхавн Ісбре).
Чому це важливо?
Тріщини прискорюють втрату льоду: вони дозволяють талій воді проникати в глибину льодовика, що призводить до його швидшого руху в океан. Крім того, вони є початковими зонами для утворення айсбергів, що також сприяє підвищенню рівня моря.
Наслідки для рівня світового океану
Якщо поточні тенденції продовжаться, льодовики Гренландії можуть спричинити підвищення рівня моря до 10 метрів до 2300 року. Оскільки більшість мегаполісів розташовані на висоті менш ніж 10 метрів над рівнем моря, це може мати катастрофічні наслідки. Вчені закликають обмежити глобальне потепління до 1,5°C, проте дані за 2024 рік свідчать, що ця межа вже була перевищена. Час для рішучих дій швидко спливає.
Читайте оригінальну статтю.
