Якщо астрономи колись доведуть, що Всесвіт не нескінченний, а просто дуже великий, то потрібно буде переглядати або теорію Великого вибуху, або теорію швидкої інфляції.
Проблема в тому, що всі спроби виміряти розмір Всесвіту впираються або в тезу про нескінченність, або про нескінченно великий простір, за межами або всередині якого знаходиться космологічне ніщо.
Дійсно, з того, що ми можемо бачити, Всесвіт або нескінченний, або настільки великий, що виглядає нескінченним у всіх метриках, які ми можемо виміряти.
Зокрема, вони вимірюють масштабну кривизну простору-часу, також відому як Ω, де Ω > 1 означає кінцевий всесвіт, вигнутий всередину себе, як поверхня кулі, але з одним додатковим виміром, Ω = 1 означає нескінченний всесвіт без кривизни взагалі, а Ω < 1 означає нескінченний всесвіт, вигнутий від себе, але з одним додатковим виміром.
Наскільки ми можемо судити за результатами вимірювань, Ω становить 1,02±0,02, що дає приблизно такі характеристики:
- мінімальний розмір матеріального простору приблизно в 20 разів більший за спостережуваний Всесвіт;
- очікуваний розмір приблизно в 500 разів більше Всесвіту, що спостерігається, а максимальний обсяг – нескінченність.
Це означає, що ніхто від теорії Великого вибуху не відмовляється. Що, втім, значить корекції у розумінні інфляції. У міру накопичення фактичного матеріалу та даних спостережень.
Однак є проблема: вся наша апаратура, яка виробляє вимірювання, — електроприлади. Ми бачимо лише «світловий» всесвіт.
