Ефемерні конфігурації пилу і газу в сусідній галактиці світяться на новому зображенні з космічного телескопа Джеймса Вебба.
Вона називається NGC 6822, або Галактика Барнарда, і знаходиться на відстані 1,6 мільйона світлових років від нас. Це найближча галактика до Чумацького Шляху, яка не є одним з його супутників. Це невелика карликова галактика, лише 7 000 світлових років у поперечнику, з дуже низьким вмістом важких елементів, проте більшість її зірок народилися протягом останніх 5 мільярдів років.
Ця очевидна невідповідність властивостей робить Галактику Барнарда чудовою лабораторією для вивчення еволюції галактик у ранньому Всесвіті, до того, як у ньому з’явилося багато металів.
Це тому, що всі елементи у Всесвіті, важчі за водень і гелій, були створені зірками. Ці гігантські вогняні кулі розбивають атоми у своїх ядрах, утворюючи важчі елементи, аж до заліза; а коли вони вибухають наприкінці свого життя або зіштовхуються, надзвичайне насильство призводить до утворення ще важчих елементів.
Галактика Барнарда провела більшу частину свого життя у відносній ізоляції, не взаємодіючи з іншими об’єктами. Це може бути однією з причин, чому вона має таку низьку металічність: вона зазнала відносно мало гравітаційних порушень, які могли б стиснути її пил і газ, щоб викликати зореутворення. Однак, на думку вчених, десь 3-4 мільярди років тому вона підійшла досить близько до Чумацького Шляху, щоб гравітація нашої більшої галактики могла втрутитися в ситуацію.
Це, як виявляється, чудова новина для нас. Поблизу нас є об’єкт з низьким рівнем металічності, який формує зірки, що дає нам змогу побачити, як могли виглядати галактики в ранньому Всесвіті.
Тільки дані MIRI. (ESA/Webb, NASA & CSA, M. Meixner)
І JWST – чудова обсерваторія для цього завдання. Її інструмент середнього інфрачервоного діапазону, MIRI, може побачити хитросплетіння інфрачервоного світла, випромінюваного газом; а інструмент ближнього інфрачервоного діапазону, NIRCam, робить пил і газ майже невидимими, щоб побачити зірки, які вони приховують.
Усіяне зірками поле зору NIRCam. (ESA/Webb, NASA & CSA, M. Meixner)
Нещодавно опубліковане зображення від JWST поєднує зображення обох інструментів. Зелено-жовті вихори – це газ і пил; яскраво-червоні – регіони зореутворення; помаранчеві плями – більш віддалені галактики; і все це пронизує щільне поле блискучих зірок.
Комбіновані спостереження галактики Барнарда за допомогою телескопів MIRI та NIRCam. (ESA/Webb, NASA & CSA, M. Meixner)
Вивчення цієї захоплюючої галактики ще триває, але результати, сподіваємося, допоможуть астрономам зрозуміти трохи більше про те, як все у Всесвіті почалося.
