ВІЛ – це вірус, яким заражена помітна частина населення Землі. У тяжких випадках і без лікування ВІЛ-інфекція призводить до СНІДу, смертельно небезпечного ослаблення імунітету. Способів позбавити інфіковану людину цього підступного вірусу поки немає, проте деякі ліки дозволяють успішно контролювати захворювання. Важливим новим внеском у боротьбу з ВІЛ стало створення класу ліків, здатних пригнічувати вірус у клітинах мозку, не чинячи на них токсичного ефекту.
Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) поширений у багатьох країнах. Він заражає клітини імунної системи та здатний викликати тяжкі порушення імунітету. Без лікування у інфікованих розвивається СНІД, який робить їх уразливими до інших, навіть найнешкідливіших, інфекцій і може призвести до смерті.
Наразі завдяки широкому використанню високоактивної антиретровірусної терапії (ВААРТ) протягом ВІЛ-інфекції можна успішно контролювати. Однак радикально вилікувати захворювання все ще неможливо – винятком стали лише кілька людей, які пройшли експериментальне лікування.
Тому вчені продовжують пошук препаратів, здатних не просто зробити вірус неактивним, а повністю позбавити заражені клітини ВІЛ. Так, у новому дослідженні біологи з Росії, США та Італії описали створені ними сполуки, здатні ефективно пригнічувати ВІЛ у нервових клітинах.
Справа в тому, що під час поширення ВІЛ по тілу людини він може потрапляти, зокрема, в його мозок. Це спричиняє неврологічні ускладнення ВІЛ-інфекції та пов’язані когнітивні розлади. До того ж активні щодо вірусу ліки можуть не проникати через гематоенцефалічний бар’єр (ГЕБ) — своєрідний «фільтр», який пропускає із загального кровотоку в мозок далеко не всі молекули. Саме тому ВІЛ, що потрапив у мозок, складніше контролювати за допомогою ВААРТ.
У статті, що щойно вийшла, описаний новий клас препаратів проти ВІЛ – N-феніл-1-(фенілсульфоніл)-1H-1,2,4-триазол-3-аміни. Вони порушують роботу специфічного білка цього вірусу – зворотної транскриптази, яка створює копії вірусної ДНК , використовуючи як матрицю РНК. Такий спеціальний фермент зручно використовувати як мета на ВІЛ, у своїй уникаючи багатьох побічних ефектів на клітини людини.
«Зворотна транскриптаза – це фермент, який дозволяє вірусам створювати власні копії усередині клітини. З його допомогою такі віруси, як ВІЛ або вірус гепатиту B, у яких спадкова інформація міститься у вигляді РНК, переводять її на ДНК, щоб перетворити заражену клітину на фабрику з виробництва нових вірусів. Інгібітори зворотної транскриптази пригнічують синтез нових вірусних частинок. Тому такі розробки займають найважливіше місце в антиретровірусній терапії», – зазначив один із авторів публікації Вадим Макаров, доктор фармацевтичних наук.
Зараз у медичній практиці застосовують два основних способи придушення зворотної транскриптази. Один – це «неправильні» будівельні блоки ДНК, нуклеотиди без залишку фосфату. Транскриптаза безуспішно намагається вбудувати їх у ланцюжки ДНК, що ростуть , через що вірус не може копіювати свій геном.
Інша група інгібіторів зворотної транскриптази – речовини, що пов’язують особливу сферу цієї молекули (алостеричний центр), яка регулює її активність. Деякі речовини можуть пов’язувати алостеричний центр, змінювати форму білка та його активність , зокрема сильно знижувати або припиняти. Саме такі сполуки одержали автори нової статті.
Для цього вони взяли за основу зворотну транскриптазу поширеного типу ВІЛ – A17 (K103N/Y181C). Також дослідники використовували мутантні штами, які найчастіше стають стійкими до ліків. Вченим вдалося синтезувати понад 250 схожих один на одного сполук-кандидатів, кожна з яких була активною щодо ВІЛ навіть у дуже низькій концентрації. Препарати перевіряли на культурах клітин мишачих нейронів, а також на самих мишах. Показано, що нові сполуки добре проходять через гематоенцефалічний бар’єр і безпечні для нейронів.
Все це означає, що нові ліки навряд чи спричинять важкі побічні ефекти під час використання у клініці. Загалом нові результати вселяють надію, що незабаром лікарі навчаться не просто контролювати ВІЛ-інфекцію, а й радикально її виліковувати.