Половина чорної ікри у Східній Європі виявилася нелегальною
Генетичний аналіз свідчить, що близько половини ікри та м’яса осетрів, що продаються в Болгарії, Румунії, Сербії та Україні, не відповідає вимогам. Продукти помилково позначені або походять не з розведених в умовах ферми риб, а з диких тварин, які захищені Конвенцією міжнародної торгівлі тваринами та рослинами, оскільки їхнє виживання загрожує. Німецькі вчені діляться цією інформацією у журналі Current Biology.
Чому вчені взялися за ікру?
В Європі залишилося лише чотири види осетрових, які традиційно є джерелом цінної чорної ікри: білуга (Huso huso), осетер руський (Acipenser gueldenstaedtii), севрюга (Acipenser stellatus) та стерлядь (Acipenser ruthenus). Ці види мешкають у водах Дунаю та Чорного моря. Кожен з них є об’єктом захисту відповідно до Конвенції міжнародної торгівлі тваринами і рослинами через загрозу вимирання, починаючи з 1998 року. Це означає, що заборонено виловлювати та добувати ікру з диких риб. Попри це, завжди існували стосовно торгівлі такими продуктами чутки про порушення заборони, а також про поширене браконьєрство в регіоні. Щоб визначити реальний стан справ, науковці з Інституту вивчення зоопарків та дикої природи Лейбніца разом із колегами провели аналіз ДНК 149 зразків м’яса та ікри осетрових, доступних для придбання в країнах нижньої частини Дунаю, включаючи 5 зразків, які були конфісковані владою.
Що показав аналіз?
З’ясувалося, що 21 відсоток продуктів із осетрових походять не із розведених у неволі риб, а з диких популяцій. Ще 29 відсотків зразків виявилися марковані з порушенням вимог. Наприклад, вони неправильно позначали вид риби або країну походження. Ще 32 відсотки вводили споживача в оману, заявляючи, що продукти походять із диких осетрів, тоді як насправді з аквакультури. А три зразки — «осетровий суп» з румунських ресторанів — були взагалі не з осетрів, а з європейського сома (Silurus glanis) чи нільського окуня (Lates niloticus).
Науковці підсумовують, що їхні результати свідчать про великі масштаби порушень вимог, які покликані зберегти дикі популяції осетрових. З іншого боку, дослідження показало, що у суспільстві все ще існує високий попит споживачів на продукти з диких осетрів, які спонукають виробників не лише хибно маркувати товари, приховуючи їхнє походження з аквакультури, а й до браконьєрства. Таким чином, у контексті нестачі усвідомлення проблеми та зусиль для їх подолання порушені всі ланки ринку — від виробників до споживачів. Тому, щоб забезпечити виживання дунайських осетрів, уряди мають посилити контроль над торгівлею цими тваринами.
Джерело: nauka.ua
