У 1979 році чорнолапий тхір вважався вимерлим. Більше ніж через чотири десятиліття вчені у США не тільки клонували цей вид з останніх диких особин, але й один з клонів народив двох здорових дитинчат — самця та самку.
Нова мати на ім’я Антонія була клонована з чорнолапого тхора на ім’я Вілла, яка померла у 1988 році в зоопарку Сан-Дієго. Того ж року природоохоронці у США розпочали програму розведення в неволі, використовуючи лише 18 чорнолапих тхорів (Mustela nigripes), зібраних у дикій природі з невеликої популяції, що все ще жила у Вайомінгу в 1981 році.
Сьогодні, після численних реінтродукцій, у дикій природі налічується приблизно 350 чорнолапих тхорів. Ці тварини страждають від низького генетичного різноманіття, хвороб, втрати середовища існування та зменшення основної здобичі — лугових собачок.
Деякі експерти стверджують, що майбутнє виду тепер залежить від розведення в неволі та зусиль з клонування.
Антонія, наприклад, була клонована з тканинного зразка, який містив у три рази більше унікальних генетичних варіацій, ніж середній чорнолапий тхір, що нині живе у дикій природі.
“Введення цих раніше не представлених генів може зіграти ключову роль у збільшенні генетичного різноманіття виду, що є життєво важливим для здорового, довгострокового відновлення”, — йдеться у пресрелізі Служби рибних ресурсів та дикої природи США (FWS).
“Успішне розмноження клонованого виду, що перебуває під загрозою зникнення, є важливим досягненням у генетичних дослідженнях природоохоронної діяльності, яке доводить, що технологія клонування може не тільки допомогти відновити генетичне різноманіття, але й відкрити можливості для майбутнього розведення, відкриваючи нові можливості для відновлення виду”.
Цей успіх був досягнутий командою дослідників та природоохоронців з FWS, Смітсонівського національного зоопарку та Інституту біології збереження (NZCBI), організації Revive & Restore, зоологічного альянсу Сан-Дієго, ViaGen Pets & Equine, а також Асоціації зоопарків та акваріумів.
Тепер, коли розмноження пройдено, починаються виклики реінтродукції. Чи дійсно клонування зможе допомогти відновити види, що перебувають під загрозою зникнення в дикій природі, залишається спірним питанням.
Клонування Антонії та народження її потомства стали кульмінацією десятиліть дорогих робіт і численних невдалих спроб. Деякі науковці стверджують, що ці ресурси можна було б краще використати для збереження місць проживання або відновлення екосистем, що забезпечать домівки не лише для одного виду.
Втрата середовища існування та конфлікти між людьми й дикою природою є основними загрозами для більшості видів, що перебувають під загрозою зникнення. Чорнолапі тхори також постраждали від втрати короткотравної прерії через сільське господарство.
Якщо середовище існування вже не існує, то клонування вимерлих або дуже рідкісних тварин, таких як мандрівний голуб, сумчастий вовк, кінь Пржевальського або мамонт, буде марним, стверджує еколог Девід Яховскі у своїй статті 2022 року для BioScience.
“У хвилі захоплення цим новим інструментом ми маємо залишатися зосередженими на вирішенні проблем, через які більшість видів стають під загрозою зникнення”, — пише Яховскі.
“Що очевидно, так це те, що одного клонування недостатньо для збереження видів під загрозою зникнення… Лише коли ми відновимо та захистимо відповідне середовище існування і знизимо потенціал конфліктів між людьми та дикою природою, ці види зможуть відновитися у дикій природі”.
Чи зможе потомство Антонії вижити в дикій природі, поки що невідомо.
