Перша успішна трансплантація матки у Великій Британії піднімає етичні питання

Новина про те, що в лікарні Черчілля в Оксфорді була проведена перша успішна трансплантація матки у Великій Британії, була сприйнята як “світанок нової ери” в репродуктивній медицині.

Реципієнтом стала 34-річна жінка, яка народилася без матки, а донором – її старша сестра, яка вже має власних дітей.

Операцію профінансувала благодійна організація Womb Transplant UK, яка збирає кошти на дослідження в галузі трансплантації матки і прагне зробити трансплантацію матки ще одним варіантом лікування безпліддя “протягом наступних кількох років”, поряд з існуючими інструментами, такими як ліки, ЕКЗ і сурогатне материнство.

Однак, хоча ця процедура може змінити життя деяких жінок, є етичні міркування, які слід брати до уваги.

У чому полягає процедура?

Трансплантація матки – це складна процедура, під час якої одна команда хірургів видаляє матку у донора, а друга команда пересаджує її реципієнту. Обидва етапи процедури є серйозними операціями, що тривають багато годин, і пацієнтки залишаються в лікарні протягом декількох днів після них.

Донор і реципієнт проходять ретельне консультування перед трансплантацією, щоб переконатися в психологічній сумісності, а після неї реципієнтка повинна приймати препарати, що пригнічують імунну систему, щоб її організм не відторгнув новий орган.

Після того, як реципієнтка закінчить “користуватися” маткою, їй проведуть операцію з її видалення, щоб відмінити прийом імунодепресантів.

З моменту першої успішної трансплантації матки у 2012 році, по всьому світу було виконано близько 100 процедур, в результаті яких народилося близько 50 дітей. Команди зі Швеції та США досягли особливого успіху в застосуванні цієї методики.

Хто може отримати вигоду?
Потенційними бенефіціарами трансплантації матки є жінки, які з медичних причин не можуть виносити вагітність. Приблизно одна з 5 000 жінок народжується без матки, а багатьом іншим жінкам дітородного віку видаляють матку через рак, фіброміому, пролапс або надзвичайно рясні менструації.

Хоча жінки без матки все ще можуть бути генетичними матерями – якщо ембріони, створені з їхніх яйцеклітин, виношуються і народжуються сурогатними матерями – трансплантація матки дає їм шанс виносити і народити власних дітей.

Наскільки це безпечно?

Процедура вважається безпечною з медичної точки зору для донора і реципієнта, і є багато даних, отриманих за понад 50 років трансплантації інших органів, про безпеку імунодепресантів для ще ненароджених дітей реципієнтів.

Трансплантація матки передбачає серйозне хірургічне втручання і значний час відновлення, як і багато інших видів хірургії, покликаних не врятувати життя, а поліпшити його якість. Однак більшість інших операцій, які не рятують життя, не передбачають, що живий донор піддається високоінвазивній процедурі з тривалим періодом відновлення.

Існують також деякі докази того, що жінки, які перенесли гістеректомію – навіть якщо вона не викликає менопаузи – можуть відчувати депресію в результаті.

Звичайно, консультування може допомогти попередити потенційних донорів про ці ризики і переконатися, що їхня згода є добре поінформованою. Але воно не може усунути ризик, а самої лише згоди недостатньо, щоб зробити процедуру етичною.

Інший тип занепокоєння щодо безпеки може виникнути у зв’язку з постачанням матки для трансплантації. Існують тривожні повідомлення про чорні ринки органів і вразливих людей, які стають жертвами торгівлі органами, в тому числі у Великобританії. Коли трансплантація матки стане більш поширеною, подібні занепокоєння можуть виникнути і щодо матки.

Менш драматично, коли трансплантація матки стане більш поширеною, жінки можуть відчувати прихований тиск, щоб стати донорами для відповідних членів сім’ї (багато трансплантацій на сьогоднішній день стосувалися членів сім’ї). Вони можуть навіть самі чинити цей тиск на себе.

Скільки це коштує?

Перша трансплантація матки у Великій Британії не фінансувалася державою: благодійна організація покрила частину витрат у розмірі 25 000 фунтів стерлінгів, а хірурги пожертвували своїм часом.

Однак, коли процедура стане більш поширеною, цілком можливо, що з’являться заклики надавати її за рахунок Національної служби охорони здоров’я, в тому числі (коли методика буде достатньо розроблена) для пацієнток-транс-жінок, і це, безсумнівно, буде викликати суперечки.

Чи ідеалізуємо ми біологію?

Щоб дати жінці нову матку, потрібно багато часу, досвіду, витрат і ризику. Чи не ризикуємо ми ідеалізувати біологічний досвід?

Люди, чиї тіла не можуть виносити плід, можуть відчути батьківство в інший спосіб. Ми повинні подбати про те, щоб, докладаючи стільки зусиль, щоб зробити можливим гестаційне батьківство, ми не створили ієрархію, в якій останнє розглядається як золотий стандарт, а “просто” генетичне і соціальне батьківство знецінюються.

Ми також повинні бути обережними, щоб не формувати надмірно ідеалізовані очікування щодо вагітності та пологів, які можуть бути далекими від того повноцінного досвіду, на який сподіваються пацієнти з трансплантатами.

Вагітність може бути тривожним, дискомфортним досвідом, а для деяких жінок – травматичним, трагічним або таким, що супроводжується післяпологовою депресією. Очікувати, що вона неодмінно буде сприятливою для життя, нереалістично.