Ще наприкінці 1950-х Пентагон серйозно розглядав створення військової бази на Місяці. Проєкт Horizon передбачав розміщення ядерного реактора, підземних модулів і постійного гарнізону. Сьогодні, на тлі нової місячної гонки, ці ідеї знову звучать несподівано актуально.
«Хто контролює Місяць — контролює Землю»
У січні 1958 року бригадний генерал ВПС США Гомер Буші заявив, що контроль над Місяцем дає стратегічну перевагу над Землею. У розпал космічних перегонів військові США вважали супутник потенційною платформою для ядерного стримування.
Аргументація була жорсткою: база на Місяці унеможливлювала б раптовий удар по США, а відповідь могла б бути гарантованою. Відсутність атмосфери та менша гравітація розглядалися як фактори, що підвищують ефективність запуску ракет.
Що передбачав проєкт Horizon
У 1959 році армія США підготувала детальний план створення місячної бази — Project Horizon. Документ налічував понад 300 сторінок.
Ключові положення:
- розміщення бази під шаром місячного ґрунту для захисту від радіації;
- використання корпусів ракет як житлових модулів;
- забезпечення енергією малопотужним ядерним реактором;
- постійний контингент до 12 осіб;
- доставка сотень тонн вантажу на поверхню Місяця.
Для реалізації плану пропонувалося створити нову надважку ракету з тягою близько 12 млн фунтів. Вона мала виводити до 200 тонн на низьку орбіту і до 80 тонн — на трансмісячну траєкторію. Для порівняння, Saturn V міг доставляти менше корисного навантаження до Місяця.
Де хотіли будувати базу
Військові розглядали кілька районів: Море Спокою, Море Дощів, Море Хмар і Затоку Спеки. Саме Море Спокою згодом стало місцем посадки місії Apollo 11.
Локації обиралися з урахуванням траєкторій польоту, умов зв’язку та рельєфу.
Ідеї, які випередили час
Проєкт Horizon містив концепції, що сьогодні виглядають пророчими:
- дозаправка кораблів на навколоземній орбіті;
- часткове повернення ступенів ракети;
- модульна архітектура бази;
- підземне розміщення інфраструктури.
Фактично, частину цих рішень нині реалізують у рамках сучасних космічних програм.
Чому про це згадують зараз
США офіційно повертаються на Місяць у межах програми Artemis program, а приватні компанії активно розробляють надважкі носії. Зокрема, SpaceX створює систему Starship, здатну виводити до 150 тонн на орбіту з можливістю дозаправки для польотів до Місяця.
На цьому тлі старий військовий план виглядає не фантастикою, а історичною передмовою до нової місячної гонки. Додатковий фактор — активні амбіції Китаю щодо висадки на Місяць до кінця десятиліття.
Висновок
Project Horizon так і не був реалізований, але він показує, що ідея мілітаризації Місяця виникла майже одразу після старту космічної ери. Сьогодні технічні можливості, про які у 1959 році лише мріяли, поступово стають реальністю.
Питання лише в тому, чи залишиться Місяць науковою платформою — чи знову стане стратегічною територією.
