Рудуватий відтінок Марса довгий час пояснювали окисненням гематиту в сухих умовах, але нове дослідження свідчить, що ключову роль у цьому процесі відіграла вода. Вчені з Браунівського університету змоделювали марсіанський пил у лабораторії та встановили, що найбільш ймовірним джерелом червоного кольору є феригідрит – оксид заліза, який формується у присутності прохолодної води.
Дані, отримані з орбітальних апаратів, марсоходів та марсіанського метеорита, підтвердили, що феригідрит, а не гематит, відповідає за окиснене залізо на Марсі. Дослідники також подрібнили мінерали до розміру марсіанського пилу й проаналізували їх, отримавши результати, які узгоджуються з даними про Червону планету.
Це відкриття змінює наше уявлення про геологічну історію Марса. Оскільки феригідрит міг утворитися лише у вологому середовищі, це означає, що процес “іржавіння” планети розпочався значно раніше, ніж вважалося раніше. Крім того, він залишається стабільним навіть за сучасних умов.
Раніше вважалося, що окиснення заліза відбулося після зникнення води, але нові дані вказують, що Марс уже був червоним у той період, коли на його поверхні ще існувала рідка вода. Це може мати важливі наслідки для розуміння потенційної придатності планети для життя в минулому.
Подальші дослідження можуть остаточно підтвердити цю гіпотезу. Зразки марсіанського ґрунту, які вже зібрані, дозволять вченим визначити точний склад пилу й оцінити його значення для історії Марса.
“Як тільки ми отримаємо ці цінні зразки в лабораторії, ми зможемо зрозуміти, скільки феригідриту міститься в марсіанському пилу і що це означає для історії води – і можливого життя – на Марсі”, – зазначає фізик Колін Вілсон з Європейського космічного агентства.
Дослідження було опубліковане в журналі Nature Communications.
