Коли Земля тільки сформувалася, вона була надто гарячою, щоб утримувати лід. Це означає, що вся вода на нашій планеті повинна була з’явитися з позаземних джерел.
Дослідження давніх земних порід свідчать, що рідка вода існувала на Землі вже через 100 мільйонів років після утворення Сонця – що на астрономічному масштабі часу є практично миттєвим.
Ця вода, якій понад 4,5 мільярда років, постійно оновлюється завдяки водному циклу Землі. Моя наукова група нещодавно запропонувала нову теорію, яка пояснює, як саме вода вперше з’явилася на нашій планеті.
Загадка мільярдолітньої давнини
Астрофізики вже десятиліттями намагаються з’ясувати, як саме вода потрапила на молоду Землю. Одна з перших гіпотез стверджувала, що вона була продуктом вулканічної активності, під час якої магма вивільняла водяну пару.
Проте в 1990-х роках, після аналізу складу води на Землі та вивчення можливого впливу крижаних комет, дослідники дійшли висновку, що вода має позаземне походження. Комети, що складаються з льоду та каміння, іноді наближалися до Сонця, випаровувалися і могли приносити воду на Землю.
Подальші дослідження астероїдів і комет за допомогою метеоритів – їхніх уламків, що впали на Землю – показали, що склад води на нашій планеті більше відповідає воді на так званих “карбонатних” астероїдах, що містять сліди минулої води. Це змінило фокус досліджень на вивчення астероїдного поясу.
Нова гіпотеза: природний механізм зволоження планет
Моя теорія ґрунтується на припущенні, що астероїди утворювалися з льодом у складі, але з часом він випаровувався через сонячне тепло. Це створювало величезний диск водяної пари навколо Сонця.
Ця пара поширювалася до внутрішніх планет Сонячної системи, включаючи Землю, де під дією гравітації випадала у вигляді опадів. Основна частина води потрапила на нашу планету 20-30 мільйонів років після народження Сонця, коли його світність значно зросла.
Перевірка теорії за допомогою спостережень
Ідея цієї моделі виникла після спостережень за іншими зоряними системами за допомогою ALMA – радіотелескопа в Чилі. Там виявили подібні диски випаровування навколо інших молодих систем.
Також місії Hayabusa 2 та OSIRIS-REx, які досліджували астероїди, підтвердили наявність на них гідратованих мінералів – ознак колишньої води. Далі ми створили числову симуляцію, яка показала, що така модель дійсно могла забезпечити Землю необхідною кількістю води.
Наступним кроком є пошук подібних водяних дисків у молодих зоряних системах, що допоможе остаточно підтвердити теорію. Якщо наші розрахунки вірні, ми знаходимося на порозі нового етапу в розумінні походження води на Землі.
Читайте оригінальну статтю.