Нова вакцина проти смертельної форми раку мозку показала неймовірні результати в клінічних випробуваннях

Персоналізована вакцина проти гліобластоми – найагресивнішого і смертельного типу раку мозку – продовжила життя чотирьом людям у першому клінічному дослідженні такого роду.

Новомодні ліки працюють, надаючи імунній системі спосіб “розпізнати” пухлину та “інструкцію з експлуатації” для всього її транскриптома. Це показує, де кожен ген у пухлині може бути увімкнений або вимкнений.

Маючи таку життєво важливу інформацію, імунна система може перепрограмувати захисні сили раку і розпочати більш успішну атаку.

У нещодавньому клінічному дослідженні чотири пацієнти зі стійкою до лікування гліобластомою отримали дві або чотири дози вакцини. Це призвело до значної та швидкої активації імунітету.

Вже через кілька годин після введення вакцин дослідники помітили сплеск прозапальних білків, які, як відомо, залучають на місце події білі кров’яні клітини-вбивці.

Цей ранній імпульс імунної системи також був пов’язаний з короткочасними побічними ефектами, типовими для імунної відповіді, такими як нудота, низька температура і озноб, які поступово зникали протягом наступного дня або двох.

“Менш ніж за 48 годин ми бачили, як ці пухлини переходили від того, що ми називаємо “холодним” – імунний холод, дуже мало імунних клітин, дуже приглушена імунна відповідь – до “гарячої”, дуже активної імунної відповіді”, – пояснює онколог і піонер дослідження вакцини Еліас Сайур з Університету штату Флорида.

“Це було дуже дивно, враховуючи, як швидко це сталося, і що це говорить нам про те, що ми змогли дуже швидко активувати ранню частину імунної системи проти цих видів раку, а це дуже важливо для розблокування подальших ефектів імунної відповіді”.

Історично склалося так, що пацієнти, які лікуються від гліобластоми хіміотерапією, променевою терапією та хірургічним втручанням, можуть сподіватися прожити приблизно шість місяців, плюс-мінус, без прогресування хвороби.

З цією новою вакциною один пацієнт прожив вісім місяців без прогресування хвороби, а інший – дев’ять місяців.

Третій пацієнт прожив ще дев’ять місяців з рецидивуючою гліобластомою. Точної інформації про виживання четвертого пацієнта, який є першим учасником розширеного клінічного дослідження 1 фази, поки що немає. Зазвичай середня виживаність при рецидивній гліобластомі становить від п’яти до восьми місяців.

Багатообіцяючі результати ґрунтуються на попередньому дослідженні, в якому вакцину тестували на 10 домашніх собаках, що страждали від пухлин головного мозку. Наразі середня тривалість життя собак з цим невиліковним діагнозом, які не піддаються лікуванню, становить 35 днів. Завдяки вакцині цей показник збільшився до 139 днів.

“Я сподіваюся, що це може стати новою парадигмою лікування пацієнтів, новою технологічною платформою для модулювання імунної системи”, – каже Сайур.

Нова вакцина проти раку базується на тій самій технології, що й вакцини проти COVID-19, але з кількома ключовими відмінностями.

Одна з найскладніших частин лікування пухлин гліобластоми полягає в тому, що вони сильно захищені від імунної системи. Мікрооточення пухлини (TME) є імуносупресивним, що означає, що воно призводить до загибелі імунних клітин, якщо вони намагаються атакувати.

Нова вакцина працює шляхом перепрограмування мікрооточення пухлини за допомогою зразка самої пухлини. Взявши месенджерну РНК пухлини та упакувавши її у готову вакцину, дослідники можуть “навчити” імунні клітини-вбивці пацієнта, як обійти TME.

Цей подвійний удар дозволяє препаратам “одночасно функціонувати як вакцини”, попереджаючи імунну систему про загарбника, “і як імуномодулюючі агенти”, змінюючи пухлину так, щоб в неї було легше проникнути, кажуть Сайур та його колеги.

“Замість того, щоб вводити окремі частинки, ми вводимо кластери частинок, які обертаються одна навколо одної, як цибуля, як мішок, наповнений цибулею”, – пояснює Сайур.

“Причина, чому ми зробили це в контексті раку, полягає в тому, що ці кластери попереджають імунну систему набагато глибше, ніж окремі частинки”.

Зараз Сайур і його колеги намагаються визначити, як часто і в якому дозуванні слід вводити вакцину для досягнення оптимальних результатів і безпеки, а також які комбіновані плани лікування найкраще працюють разом з нею. Позитивні результати також повинні бути збалансовані з негативними, щоб викликати якомога менше несприятливих побічних ефектів.

“Я сподіваюся, що тепер це може синергічно поєднатися з іншими імунотерапіями і, можливо, розблокувати ці імунотерапії”, – каже Сайур.