Близько 4900 років тому на території сучасного данського острова Борнхольм люди кидали сотні загадково вирізьблених каменів у рови, а потім закопували їх. Ці так звані «сонячні камені» довгий час залишалися загадкою, але дослідження льоду з Гренландії, що зберігав сліди древнього вулканічного попелу, пролило світло на їхню історію.
У 2900 році до н.е. виверження вулкана затулило Сонце, спричинивши кліматичні зміни, що могли налякати місцевих жителів. Це могло спонукати їх до ритуального жертвоприношення, щоб повернути Сонце. Руне Іверсен із Копенгагенського університету пояснює, що для ранніх аграрних культур Сонце було життєво важливим, оскільки вони залежали від нього для врожаю. Тривала затемненість Сонця могла викликати сильний страх.
«Сонячні камені», знайдені на археологічній ділянці Васагорд, мали гравірування у вигляді променів. Більшість із них були плоскими та округлими, розміром із долоню. Археологи виявили понад 600 таких каменів, які, ймовірно, використовувалися в ритуалах, пов’язаних із Сонцем, родючістю та зростанням.
Дослідження льодових шарів у Гренландії, річних відкладень в озерах Німеччини та кілець дерев у США підтверджують, що близько 2900 року до н.е. відбувся катастрофічний вулканічний вибух, який спричинив похолодання, зменшення світла та неврожаї. Іверсен припускає, що жителі Борнхольму приносили «сонячні камені» в жертву, щоб відновити кліматичну стабільність або подякувати за повернення Сонця.
Через деякий час після цієї події структура місця Васагорд зазнала змін. Жителі замінили ритуальні рови на дерев’яні палісади та круглі культові будівлі. Це могло бути пов’язано з новими викликами, такими як кліматичні зміни, епідемії чуми або міграційні процеси, які охопили Європу в той час.
Дослідження опубліковане в журналі Antiquity.