Ви знаєте це відчуття, коли вдихаєш свіже повітря на природі? Це може бути щось більше, ніж просто відсутність забруднення.
Коли ми думаємо про поживні речовини, то зазвичай уявляємо те, що отримуємо через їжу. Але детальний аналіз наукової літератури показує, що є вагомі докази того, що люди також можуть отримувати певні поживні речовини з повітря.
У новій статті, опублікованій у журналі Advances in Nutrition, ці речовини назвали “аеронутрієнтами” – щоб відрізнити їх від “гастронутрієнтів”, які засвоюються через шлунково-кишковий тракт.
Автори пропонують гіпотезу, що дихання доповнює наше харчування такими необхідними речовинами, як йод, цинк, марганець і деякі вітаміни.
Ця ідея підкріплена науковими даними. Але чому про це стало відомо лише зараз?
Дихання – це постійний процес
Ми вдихаємо близько 9000 літрів повітря на день і 438 мільйонів літрів за все життя. На відміну від харчування, процес дихання не припиняється. Наше постійне контактування з компонентами повітря, навіть у дуже малих концентраціях, накопичується з часом.
Досі більшість досліджень, пов’язаних із впливом повітря на здоров’я, зосереджувалися на забрудненні. Основна увага приділялася тому, як фільтрувати шкідливі речовини, а не вивченню корисних. Крім того, оскільки окремий вдих містить лише незначну кількість поживних речовин, це здавалося несуттєвим.
Протягом тисячоліть різні культури вважали природу та свіже повітря корисними для здоров’я. Концепція аеронутрієнтів підтверджує ці переконання науково. Наприклад, кисень є поживною речовиною – хімічною речовиною, необхідною для підтримки базових функцій організму.
Проте ми зазвичай не називаємо кисень поживною речовиною, тому що отримуємо його через дихання, а не їжу.
Як працюють аеронутрієнти?
Аеронутрієнти потрапляють у наш організм, поглинаючись через мережу дрібних кровоносних судин у носі, легенях, епітелії носа (зоні, де сприймаються запахи) та глотці.
Легені здатні поглинати молекули, що в 260 разів більші, ніж ті, які може засвоїти кишечник. Ці молекули потрапляють у кровотік та мозок у незміненому вигляді.
Речовини, які можна вдихати (наприклад, кокаїн, нікотин і анестетики), потрапляють в організм за лічені секунди. Їх ефективність значно вища, ніж у разі споживання через шлунок.
Для порівняння, кишечник розщеплює речовини до найменших компонентів за допомогою ферментів і кислот. Потім ці компоненти метаболізуються і детоксикуються в печінці.
Кишечник чудово справляється із засвоєнням крохмалів, цукрів та амінокислот, але менш ефективний у засвоєнні певних класів ліків. Саме тому вчені постійно працюють над удосконаленням медикаментів для орального прийому.
Докази існують десятиліттями
Багато наукових ідей, які очевидні зараз, існували давно. Ще в 1960-х роках дослідження показали, що працівники пралень, які піддавалися впливу йоду в повітрі, мали вищий рівень йоду в крові та сечі.
Нещодавнє дослідження в Ірландії показало, що школярі, які живуть поблизу узбережжя з великою кількістю морських водоростей, де рівень атмосферного йоду значно вищий, мали більше йоду в сечі та рідше стикалися з його дефіцитом. При цьому їхній раціон не відрізнявся від дітей із інших регіонів.
Це свідчить про те, що йод у повітрі – особливо в місцях із великою кількістю водоростей – може доповнювати дієтичний йод. Таким чином, йод є аеронутрієнтом, який організм може засвоювати через дихання.
Марганець і цинк можуть проникати в мозок через нейрони, що відповідають за нюх. Марганець є важливою поживною речовиною, але його надлишок може бути шкідливим. Це спостерігається у зварників, які піддаються впливу високих рівнів марганцю з повітря.
Війки (волосоподібні структури) в дихальній системі мають спеціальні рецептори, які здатні зв’язувати низку інших потенційних аеронутрієнтів. Серед них – холін, вітамін C, кальцій, магній, залізо та навіть амінокислоти.
Ще понад 70 років тому дослідження показали, що аерозольний вітамін B12 може лікувати його дефіцит. Це надзвичайно важливо для людей із високим ризиком дефіциту B12, зокрема веганів, літніх людей, хворих на діабет та тих, хто зловживає алкоголем.
Що далі?
Існує багато невідомих. Перш за все, потрібно з’ясувати, які компоненти повітря корисні для здоров’я в природних умовах – таких як ліси, океан, гори. Досі дослідження переважно зосереджувалися на токсинах, частинках і алергенах, таких як пилок.
Далі необхідно визначити, які з цих компонентів можна класифікувати як аеронутрієнти.
Оскільки аерозольний вітамін B12 уже довів свою безпечність і ефективність, подальші дослідження можуть зосередитися на перетворенні інших мікронутрієнтів, наприклад, вітаміну D, в аерозолі, щоб боротися з поширеними дефіцитами.
Потрібно проводити контрольовані експерименти для вивчення дозування, безпеки та внеску аеронутрієнтів у раціон. Це особливо актуально в умовах, де повітря сильно фільтрується, наприклад, у літаках, лікарнях, підводних човнах і навіть на космічних станціях.
Можливо, в майбутньому ми з’ясуємо, що аеронутрієнти допомагають запобігати сучасним хворобам урбанізації. Одного дня рекомендації з харчування можуть включати вдихання поживних речовин або проведення часу на природі для отримання аеронутрієнтів разом із збалансованим раціоном.
Флавія Файєт-Мур, ад’юнкт-лектор, Школа наук про навколишнє середовище та життя, Університет Ньюкасла та Стівен Р. Робінсон, професор психології, науковий співробітник, Університет RMIT
Читайте оригінальну статтю.
