Тварини повинні мати право голосу, згідно з нещодавньою статтею. І це не жарт до “Дня сміху”.
“Ідея про те, що тварини повинні мати право голосу, звучить абсурдно”, – починається стаття, точно підсумовуючи думки більшості людей, які прочитають цей заголовок. Але автор статті Йоан-Раду Мотоарке продовжує стверджувати, що, можливо, варто поглянути на це з іншого боку.
Дебати навколо “індивідуальності” деяких тварин точаться вже багато років. У світі, де фактично водоймище отримало статус особи, ідея про те, що орангутангові або контрабандним бегемотам Пабло Ескобара буде надано такий самий захист, швидко починає здаватися менш надуманою.
Надання виборчих прав тваринам можна вважати природним продовженням цих розмов. Мотоарке пояснює, що не йдеться про те, щоб тварини шикувалися по двоє біля урн для голосування. Скоріше, система передбачатиме “призначених представників, які голосуватимуть від імені тварин”. Знову ж таки, існує прецедент для чогось подібного: Деякі уряди вже дозволяють представникам відстоювати законні права тварин, а окремі тварини були названі позивачами у федеральних судових процесах у США.
Наприклад, у 2018 році Фонд правового захисту тварин подав позов від імені 8-річного коня на прізвисько Джастіс, прагнучи стягнути медичні витрати та компенсацію з його власниці Гвендолін Верчер, яка раніше визнала себе винною у злочинній недбалості. А ще відома справа Tilikum проти Sea World Parks & Entertainment, Inc., порушена від імені косатки, яка стала відомим ім’ям після того, як викривальний документальний фільм “Чорна риба” пролив світло на суперечливу практику утримання цього виду тварин у неволі.
Подібним чином, стверджує Мотоарке, тварини могли б голосувати через людську довірену особу. Але перш ніж ви сядете зі своїм домашнім котом, щоб дізнатися його думку про державні витрати або зовнішню політику, ви повинні знати, що Мотоарка пропонує обмежити голосування тварин питаннями, які безпосередньо впливають на них.
“Тваринні довірені особи не голосуватимуть за реформу банкрутства чи регулювання цінних паперів, але можуть голосувати за такі питання, як обов’язковий розмір курячих кліток на промислових фермах”, – пояснюється в статті.
В основі цієї злегка фарсової дискусії лежить серйозний момент: принцип “всіх зачеплених інтересів”, який стверджує, що кожен, на кого впливають рішення уряду, повинен мати право на участь у політичному процесі.
У сучасному світі це може здатися багатьом немислимим, але аргументи на користь обмеження права голосу виключно білими чоловіками-землевласниками колись здавалися багатьом розумними, навіть очевидними. Мотоарке стверджує, що участь тварин у нашій демократії “є природним продовженням наших найкращих теорій щодо конституювання демократичної спільноти”.
У статті доводиться, що брак фізичної чи розумової компетенції для голосування у тварин не повинен бути перешкодою. Люди з обмеженими фізичними можливостями не позбавлені права голосу, тому подібні пристосування можуть бути застосовані і до тварин. Щодо питання дієздатності, Мотоарке пояснює, що це питання дуже швидко переходить на складну територію, і що будь-яка “перевірка” політичної дієздатності ризикує “несправедливим ставленням” до інших груп, таких як дорослі з інтелектуальною неповносправністю, які повинні зберігати право голосу.
Зрозуміло, що все це дуже складно. Motoarcă не заходить так далеко, щоб визначити, на яких тварин може поширюватися запропонована система голосування, і все це вимагало б тривалої юридичної тяганини.
Будьте певні, ніхто не збирається просити вас віддати голос Пухнастика разом з вашим власним на президентських виборах у листопаді. Але в рік, який майже напевно ознаменується серйозними політичними потрясіннями по обидва боки Атлантики, ця стаття, безумовно, висуває деякі інтригуючі аргументи, які варто розглянути.
Зрештою, Мотоарке стверджує, що “немає жодного способу задовільно довести, що надання виборчого права тваринам призведе до гірших результатів на виборах, ніж статус-кво”.