На золотих платівках Voyager заховані справжні любовні нотатки
Золоті платівки, які привозили місії “Вояджерів”, стали відомими як спроба людства пояснити себе інопланетянам, які могли б їх знайти. Крім того, що вони були нашим вступом до всесвіту, вони також були своєрідним любовним листом до Землі, нагадуванням людству про те, що є найціннішим у нас самих і в нашому домі. Тож цілком доречно, що захований серед більш звичних звуків, він є свідченням стосунків між двома провідними творцями цих записів.
Космос настільки величезний, що шанси на те, що місії “Вояджера” коли-небудь будуть знайдені інопланетянами, мізерно малі, незалежно від того, як довго вони триватимуть. Вже зараз запаси енергії космічного корабля вичерпуються. Поки вони дрейфуватимуть біля будь-якої іншої зоряної системи, вже будуть радіосплески, за якими їх можна буде виявити, тому питання про те, чи зможуть інопланетяни навчитися користуватися фонографом, значною мірою є спірним.
Це знали всі, хто брав участь у проєкті. Послання було здебільшого для людства, щоб заохотити нас бачити себе частиною спільного виду, а не членами іноді ворожих націй, і нагадати нам, чому ми любимо Землю. Але, зрештою, було місце і для чогось набагато більш особистого: мозкових хвиль одного творця, який думає про іншого.
Офіційна назва – “Шум Землі”: Проєкт міжзоряних повідомлень “Вояджера”, “Золоті пластинки” були ініціативою Карла Сагана, просуванням більш простої піонерської дошки, яку він відстоював.
“Космічний корабель буде зустрінутий і платівка буде відтворена лише в тому випадку, якщо в міжзоряному просторі існують розвинені космічні цивілізації”, – сказав Саган. “Але запуск цієї пляшки в космічний океан говорить про те, що життя на нашій планеті є дуже обнадійливим”.
Енн Друян була найнята на посаду креативного директора, перед нею було поставлено завдання знайти зображення та музику, а також спробувати зробити так, щоб хоча б деякі з них мали сенс для умів, які дуже відрізняються від наших власних. Поки Друян шукала можливості, рішення щодо змісту записів приймав комітет під головуванням Сагана.
Друян тісно співпрацювала з членами комітету, в тому числі з Френком Дрейком, але особливо з Саганом, і виявила, що закохалася в нього.
Серед звуків роботи машин, вітру і дощу, привітань різних тварин, музики людей і китів, запис містить годинний запис мозкових хвиль Друян, стиснутий до хвилини. Здатність відстежувати мозкові хвилі та перетворювати їх на звук на той час була новою технологією, і Друян та Саган задавалися питанням, чи зможуть вони колись воскреснути, щоб розкрити її думки.
Друян розповіла, що її думки за цей час блукали в широкому діапазоні, зокрема, на тему того, що ми хотіли б, щоб інопланетяни зрозуміли про нас самих.
Це включало історію та виклики людських цивілізацій, а також те, як це – закохатися. Друян розповіла Радіолаб, що її мозкові хвилі були записані всього через два дні після того, як вони з Саганом освідчилися одне одному в коханні. Отже, думки про кохання були не лише теоретичними, а й конкретно про самого Сагана.
Саган і Друян одружилися і були разом до його смерті. Їхньою спільною роботою став документальний серіал “Космос”, який досі вважається віхою в науковій комунікації. Друян також долучився до написання книги Саґана “Блідо-блакитна точка”, яка містить його знамениті роздуми про фотографію Землі, зроблену “Вояджером-1”, повертаючись до теми нашої спільної людяності та нашої залежності від “єдиного дому, який ми знаємо”.
Міжзоряний простір великий і самотній, але й безпечний порівняно з близькістю зірок. Прилади “Вояджерів” скоро вийдуть з ладу, але конструкція корабля і записи на борту, як очікується, переживуть мільярд років, плюс-мінус. Що б не сталося з людством і Землею за цей час, записи, включно з думками Енн про Карла, житимуть далі.
Повне звучання золотої платівки тепер можна знайти в Інтернеті, а для тих, хто віддає перевагу оригіналу, платівки були перевидані.
