На відео Solar Orbiter зафіксовано пухнасті плазмові структури Сонця
Ви бачили Сонце, але ви ніколи не бачили його таким. На цьому єдиному кадрі з відео, знятому місією ESA Solar Orbiter, Сонце виглядає дуже …. пухнастим!
Ви можете побачити пір’ясті, схожі на волосся структури з плазми, що рухаються вздовж ліній магнітного поля в нижніх шарах атмосфери Сонця, коли вона переходить у набагато гарячішу зовнішню корону. Відео було знято з відстані приблизно третини відстані між Землею і Сонцем.
Дивіться повну версію відео нижче, де показані незвичайні явища на Сонці, зокрема, корональний мох, спікули та корональний дощ.
Solar Orbiter записав це відео 27 вересня 2023 року за допомогою інструменту Extreme Ultraviolet Imager (EUI).
За даними ЄКА, найяскравіші ділянки мають температуру близько мільйона градусів Цельсія, тоді як холодніші матеріали виглядають темнішими, оскільки поглинають випромінювання.
Отже, що таке корональний мох? Це те, що надає Сонцю його пухнастого вигляду. Ці особливі структури на Сонці нагадують мох, який ми знаходимо на Землі, тим, що він виглядає як тонкі, мереживні елементи.
Але на Сонці їх зазвичай можна знайти навколо центру груп сонячних плям, де сильні магнітні умови і формуються великі королівські петлі. Мох настільки гарячий, що більшість інструментів не можуть його виявити. Мох охоплює два атмосферні шари – хромосферу і корону.
Особливості на поверхні Сонця, як їх бачить Solar Orbiter. (ESA & NASA/Solar Orbiter/EUI Team)
Спікули, як випливає з їхньої назви, – це високі газові шпилі на сонячному горизонті, які піднімаються з хромосфери Сонця. Вони можуть сягати висоти до 10 000 км (6 000 миль).
Приблизно о 0:30 на відео ви побачите корональний дощ. Ця речовина холодніша за решту сонячної поверхні (ймовірно, менше 10 000 °C) порівняно з мільйоном градусів C корональних петель.
Дощ складається зі згустків плазми більшої щільності, які під дією гравітації падають назад до Сонця.
Ви бачили невелике виверження в центрі поля зору на відео приблизно на 0:20 секунді? Холодніший матеріал піднімається вгору, а потім здебільшого падає назад. Воно зовсім не маленьке – це виверження більше за Землю!
Такі місії, як Solar Orbiter, сонячний зонд Parker та Обсерваторія сонячної динаміки дають нам безпрецедентні види Сонця, допомагаючи астрономам дізнатися більше про динамічну газову кулю, яка живить всю нашу Сонячну систему.
