На перуанській горі виявлено стародавній мегаліт віком 4750 років

У перуанських Андах було виявлено стародавній церемоніальний мегаліт, датований 4750 роками тому. Знахідка старша за Великі єгипетські піраміди і являє собою одну з найстаріших круглих площ у регіоні.

Розкопана на археологічній ділянці під назвою Каллакпума в долині Кахамарка на півночі Перу, площа має близько 18 метрів (60 футів) в поперечнику і має концентричні стіни з великих, окремо розташованих, вертикально поставлених мегалітичних каменів, подібних яким ніколи раніше не бачили в Андах.

Майже 60 років це місце було предметом археологічного інтересу, але тепер його розкопали, і радіовуглецевий аналіз показав, що споруда була побудована між 2632 і 2884 роками до н.е., в пізній докерамічний період. Це датування робить площу одним з найдавніших прикладів монументальної мегалітичної архітектури в Америці.

“Ця споруда була побудована приблизно за 100 років до Великих єгипетських пірамід і приблизно в той же час, що і Стоунхендж”, – сказав доцент Джейсон Тухі, який очолював проєкт, у своїй заяві.

Окрім Стоунхенджу, до інших відомих мегалітів, побудованих з великих каменів, поставлених вертикально без розчину, належать Гьобеклі-Тепе – найстаріший у світі мегалітичний об’єкт, а також його менш відомий “сестринський об’єкт” Карахан-Тепе.

Андський мегаліт, на думку археологів, ймовірно, мав церемоніальну функцію і продовжував використовуватися як ритуальний простір, принаймні періодично, протягом Початкового періоду (1800 р. до н.е. – 900 р. до н.е.) та Раннього горизонту (900-200 р. до н.е.).

“Ймовірно, це було місце збору і церемоніальне місце для одних з перших людей, які жили в цій частині долини Кахамарка, – пояснив Тоухі. “Ці люди вели переважно мисливсько-збиральницький спосіб життя і, ймовірно, лише нещодавно почали вирощувати сільськогосподарські культури та одомашнювати тварин”.

Пізній докерамічний період, під час якого була побудована площа в Каллакпумі, “був часом соціально-економічних перетворень в Андах”, – пишуть автори дослідження. Люди на центральному узбережжі обмінювалися рибою, в той час як громади в глибині країни вирощували деякі продовольчі та прожиткові культури, а на північному високогір’ї ті, хто побудував майданчик, “можливо, почали експериментувати з виробництвом продуктів харчування”, все ще здебільшого добуваючи їжу полюванням.

Це відкриття, пише команда, представляє “мінливий соціальний світ” і є “важливим раннім прикладом колективного будівництва, облаштування території та соціальної інтеграції серед людей в Андах”.