Фокусники можуть мати в своєму психологічному рукаві інноваційний трюк, який відрізняє їх від інших творчих особистостей, таких як коміки чи візуальні художники.
Перші дані свідчать про те, що в цілому люди, які займаються магією, не мають дивовижної схильності до психозів і рис, пов’язаних із шизофренією, порівняно з іншими митцями і навіть із населенням загалом.
Насправді, ті, хто займається магією, здаються менш схильними до магічного мислення, ніж музиканти чи поети, і, можливо, більш схильні будувати свою кар’єру, як математики чи науковці.
Легендарний зв’язок між творчістю та психічними захворюваннями або психологічними розладами підтверджується безліччю анекдотів в історії та численними науковими дослідженнями.
У багатьох попередніх роботах було виявлено, що “дивергентні мислителі”, такі як музиканти, поети, письменники, коміки та художники, як правило, мають вищі показники негативних афективних і психотичних рис, ніж загальна популяція.
Риси, які визначають психотичні розлади, такі як шизофренія або біполярний розлад, включають галюцинації, магічне мислення, марення, нездатність зосередитися, соціальну тривожність, нездатність контролювати думки, низький самоконтроль, знижену емоційну експресію або сильний брак мотивації.
Хоча ці риси можуть бути шкідливими, особливо якщо їх не лікувати, вони також можуть призвести до розумних способів мислення, які апелюють до наших творчих відчуттів.
Однак фокусники, здається, не особливо схильні до цих рис, хоча вони є творчими виконавцями, які виконують роботу, схожу на роботу коміків.
Онлайн-дослідження, проведене еволюційним психологом Гілом Грінгроссом з Університету Аберістуїта в Уельсі, виміряло психічне здоров’я, креативність та оригінальність 195 фокусників і порівняло їхні результати з результатами 233 осіб із загальної популяції та попередніми даними про інші мистецькі групи.
Грінгросс разом із психологом Полом Сільвією з Університету Північної Кароліни в Грінсборо та фокусницею Сарою Крассон кажуть, що їхні результати показують, що “не всі творчі люди створені рівними” і що “зв’язок між творчістю та психотизмом є більш складним”, ніж вважалося раніше.
Іншими словами, психологічні риси, які роблять людину придатною для однієї мистецької кар’єри, не обов’язково підходять для всіх творчих професій.
У поточному дослідженні фокусники отримали нижчі результати за показниками когнітивної дезорганізації та імпульсивної нонконформності порівняно із загальною вибіркою та іншими мистецькими групами.
Можливо, це пов’язано з тим, що фокуси вимагають ретельних репетицій, зосередженості, уваги до деталей, врівноваженості та дисципліни, на які може негативно впливати соціальна тривожність, погана концентрація уваги або низький самоконтроль – риси вищезгаданих психотичних особливостей.
Більшість магів, проаналізованих у дослідженні, не відрізнялися від загальної популяції в “незвичайних переживаннях”, таких як галюцинації, аберації сприйняття або магічне мислення, що дозволяє припустити, що більшість з них насправді не вважають, що вони займаються справжньою магією.
Тим не менш, фокусники, які набрали більше балів за ці “незвичайні переживання”, частіше за інших повідомляли про високу оригінальність своїх виступів. Згідно з результатами опитування, вони, очевидно, також мали “сильніші переконання щодо своїх творчих здібностей, і творчість була більшою частиною їхньої ідентичності”.
Зрештою, порівнюючи свої дані з попередніми дослідженнями, Грінгросс та його колеги стверджують, що “шизотиповий профіль” фокусника найбільш схожий на профілі математиків та науковців.
Це може здатися химерним порівнянням, але попередні дослідження виявили, що біологи та фізики також мають нижчі показники, ніж художники та музиканти, щодо “незвичного досвіду” та когнітивної “дезорганізації”.
Як пояснює команда Грінгросса, і фокусники, і науковці покладаються на уяву та творчість у поєднанні з упорядкованістю, наполегливістю та скрупульозною практикою, щоб бути максимально точними.
“Більше того, – додають автори, – як і вчені, маги прагнуть досягти конкретної мети, побудованої на багатьох маленьких кроках, які часто можуть бути досягнуті кількома способами, з різним рівнем творчості”.
