Виявлення стародавніх відкладень озерного походження поблизу кратера Джезеро на Марсі надає новий стимул для пошуку слідів життя у пробах, зібраних марсоходом НАСА “Perseverance”.
Свідчення давніх озерних відкладень біля основи марсіанського кратера Джезеро дають нову надію на пошук слідів життя у зразках, зібраних марсоходом НАСА Perseverance.
Perseverance приземлився 18 лютого 2021 року всередині кратера Джезеро на Червоній планеті шириною 28 миль (45 кілометрів), який, як вважають, колись містив велике озеро та дельту річки. Марсохід обстежує кратер у пошуках ознак минулого життя, а також збирає і зберігає десятки зразків для можливого повернення на Землю в майбутньому.
Використовуючи встановлений на марсоході інструмент Radar Imager for Mars’ Subsurface Experiment (RIMFAX), дослідники з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі (UCLA) та Університету Осло виявили нові підказки про те, як шари осаду з часом формувалися на дні кратера, йдеться в повідомленні.
“З орбіти ми можемо бачити купу різних родовищ, але ми не можемо точно сказати, чи є те, що ми бачимо, їхнім початковим станом, або ж ми бачимо завершення довгої геологічної історії, – сказав Девід Пейдж, перший автор дослідження, заступник головного дослідника RIMFAX і професор Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі, в заяві. “Щоб сказати, як ці речі утворилися, нам потрібно зазирнути під поверхню”.
Коли Perseverance подорожує поверхнею Марса, інструмент RIMFAX посилає вниз радарні хвилі з інтервалом у 10 сантиметрів і вимірює імпульси, відбиті з глибини близько 20 метрів під поверхнею, щоб створити підповерхневий профіль дна кратера.
Дані RIMFAX показали наявність осаду, відкладеного водою, яка колись заповнювала кратер. Цілком можливо, що в цей час у кратері могло існувати мікробне життя, і, якщо таке життя існувало на Марсі, зразки осаду з цієї ділянки містили б ознаки його залишків.
Відбулося два різних періоди відкладення, що створили шари осаду на дні кратера, які виглядають правильними і горизонтальними, подібно до пластів, які ми бачимо на Землі. Коливання рівня води в озері призвели до того, що деякі з відкладень осаду утворили величезну дельту, яку “Персеверанс” перетнув між травнем і груднем 2022 року, йдеться у повідомленні.
Радарні вимірювання також показують нерівне дно кратера під дельтою, що, ймовірно, пов’язано з ерозією, яка відбулася до того, як відкладення осадових порід були вперше відкладені. Згодом, коли озеро висохло, шари осаду в кратері були розмиті, сформувавши геологічні особливості, які можна побачити на поверхні Марса сьогодні.
“Зміни, які ми бачимо, що збереглися в породах, зумовлені масштабними змінами в марсіанському середовищі”, – сказала Пейдж у своїй заяві. “Круто, що ми можемо бачити стільки доказів змін на такій невеликій географічній ділянці, що дозволяє нам розширити наші висновки до масштабу всього кратера”.
Результати дослідження були опубліковані с 26 січня в журналі Science Advances.
