Дослідження американських учених показало, що геомагнітні збурення можуть заважати сезонним перельотам птахів.
Під час сезонних міграцій птахи та інші тварини орієнтуються за допомогою геомагнітного поля. Однак корональні викиди маси на Сонці регулярно провокують магнітні бурі на Землі, що може тимчасово порушувати процес навігації птахів у далеких перельотах. Дослідники з Мічиганського університету та ще кількох вишів США знайшли свідчення взаємозв’язку між динамікою нічної міграції пернатих і геомагнітними збуреннями.
У роботі, опублікованій у журналі Proceedings of the National Academy of Sciences, вчені використовували дані великої мережі доплерівських метеорологічних радіолокаторів у США. Цей багаторічний масив характеризує динаміку нічної міграції птахів, що мешкають у Північній Америці, за 22 роки.
До вибірки увійшло 1,7 мільйона радарних знімків, зроблених восени, і 1,4 мільйона – навесні. Їх зіставили з показаннями наземних магнітометрів, розташованих поблизу метеорадарів, для визначення індексу локального магнітного збурення.
З поправкою на вплив погодних явищ в атмосфері та просторово-часові умови дослідники виявили, що під час сильних геомагнітних збурень інтенсивність міграції птахів навесні та восени падала на 9-17%.
Корональні викиди маси на Сонці регулярно провокують магнітні бурі на Землі, що може тимчасово порушувати процес навігації птахів / © Gulson-Castillo et al.
Також учені встановили, що в осінній період під час геомагнітних збурень перелітні птахи частіше дрейфували з вітром, витрачаючи менше зусиль на те, щоб летіти проти зустрічного вітру в потрібному напрямку. За словами фахівців, особливо відчутно “польоти із зусиллям” проти вітру знижувалися в похмуру погоду, під час сильних сонячних бур. З цього можна зробити висновок, що в таких умовах навігації птахів, що мігрують, заважали одразу два чинники – погіршення видимості небесних орієнтирів і магнітні бурі.
“Наші результати говорять про те, що під час сильних геомагнітних збурень мігрує менша кількість птахів. Ймовірно, вони зазнають більше труднощів із навігацією, особливо в похмуру погоду восени. Це виражається в тому, що птахи можуть витрачати менше зусиль на активний політ у потрібному напрямку і більше рухатися відповідно до вітру”, – пояснив провідний автор наукової роботи Ерік Галсон-Кастільо.
Попередні дослідження неодноразово показували, що птахи, морські черепахи та інші види враховують незначні зміни в магнітному нахилі та напруженості магнітного поля під час вибору напрямку для руху. В одній із нещодавніх робіт учені на підставі великої вибірки даних про окільцьованих птахів простежили зв’язок між геомагнітними збуреннями і зростанням кількості випадків так званого бродяжництва, коли перелітні птахи губилися під час міграції.
