Вчені виявили вперше ослаблення “магнітного гальмування” в іншій зірці, що, за їхніми припущеннями, суттєво впливає на еволюцію зірок та створює сприятливіші умови для розвитку життя в системі.
У 1966 році обсерваторія Маунт-Вілсон почала систематично вивчати активність Сонця. Аналізуючи накопичені дані за роки, дослідники часто приходили до висновку, що обертання Сонця триває декілька днів менше, ніж очікувалося враховуючи його активність – приблизно 24 дні замість 29 днів на екваторі.
Активність зірки визначає “космічну погоду” у системі. Зоряні вітри, спалахи та інші явища мають великий вплив на планети. Щоб виявити позаземне життя в обсязі, доступному для наших приладів, важливо розуміти, як змінюється “погода” у системі зі старінням зірки. Наприклад, на Землі життя виникло на суші декілька сотень мільйонів років тому – тоді, коли “магнітне гальмування” Сонця почало ослаблювати, а з ним і “космічна погода” у системі стабілізувалася.
“Магнітне гальмування” важливо для еволюції зірок. Молоді зірки створюють сильне магнітне поле, яке виштовхує заряджені частинки у простір. Проте ефект діє і в іншому напрямку: поле починає гальмувати відлітаючі частинки, і обертання зірки сповільнюється. З часом зменшується і магнітне поле.
Довгий час вчені вважали, що цей процес є нескінченним, і обертання та магнітне поле завжди взаємозалежні. Однак тепер вони все більше вірять, що таку концепцію слід переглянути.
Астрономи вивчили дані космічного телескопа “Кеплер” про обертання зірок різного віку і припускають, що обертання починає стрімко сповільнюватися близько до віку Сонця. На жаль, зірки, вивчені “Кеплером”, знаходяться дуже далеко, щоб вчені могли вивчити їхнє магнітне поле.
Таким чином, у 2018 році телескоп TESS почав збирати аналогічні дані, але вже про ближні зірки. Одна з них – 51 Пегаса – перша сонцеподібна зірка поруч із гарячим газовим гігантом. Магнітне поле цієї зірки вдалося дослідити.
Об’єднавши спостереження TESS з даними від інструменту PEPSI телескопа LBT, науковці побудували карту магнітного поля далекої зірки за поляризацією світла. Порівнявши результати з іншими зірками, вчені прийшли до висновку, що 51 Пегаса точно переживає період ослабленого магнітного гальмування, подібно до того, як це сталося колись із Сонцем. Результати були опубліковані в The Astrophysical Journal Letters.
За розрахунками астрономів, у цей перехідний момент магнітне гальмування стає вдесятеро слабшим. Це призводить до поліпшення “космічної погоди” у системі. Науковці пов’язали це з різкою зміною сили та складності магнітного поля.
Отже, розвинене життя, можливо, слід шукати саме у зірок середнього віку, які вже пройшли етап ослаблення магнітного гальмування.
“Ми переписуємо підручники, що стосуються обертання і магнетизму зірок, аналогічних Сонцю. Наші висновки мають важливі наслідки для систем з планетами та їхньої потенційної розвиненої цивілізації”, – прокоментував результати керівник дослідницької групи Тревіс Меткалф (Travis Metcalfe), вищий науковий співробітник корпорації White Dwarf Research.
Узагальнюючи, вчені виявили, що магнітне гальмування у зірок, як 51 Пегаса, слабшає на етапі їхнього розвитку, а це може призводити до поліпшення умов для народження та розвитку життя в їхніх системах.
