На околицях Чумацького Шляху астрономи зіткнулися з відкриттям, що кидає виклик усталеним уявленням про походження одних із найрідкісніших і найзагадковіших зірок у галактиці — магнетарів. Магнетар SGR 0501+4516, об’єкт із надзвичайно потужним магнітним полем, виявився ще більш загадковим, ніж вважалося раніше.
За допомогою космічних телескопів Hubble та Gaia команда науковців проаналізувала рух магнетара і виявила, що він не пов’язаний з найближчим залишком наднової HB9, як вважалося раніше. Це зруйнувало основну гіпотезу про його утворення внаслідок колапсу масивної зорі.
Магнетари є різновидом нейтронних зір, які утворюються після колапсу масивних зір у результаті наднових. Їхня особливість — неймовірно потужне магнітне поле, що у тисячі разів перевищує поле звичайної нейтронної зорі та в квадрильйон разів сильніше за магнітне поле Землі.
SGR 0501+4516 довгий час вважався прикладом магнетара, який виник після наднової. Його положення поруч із залишком наднової HB9 здавалося переконливим доказом. Проте точні дані Gaia та зображення Hubble показали, що траєкторія руху магнетара не збігається з розташуванням HB9, а поблизу немає жодного іншого залишку наднової.
Це відкриває інші сценарії. Один із них — магнетар набагато старший, ніж вважалося, і залишок наднової просто зник. Інший — SGR 0501+4516 міг утворитися не через наднову, а внаслідок злиття — наприклад, двох нейтронних зір або білого карлика з іншим об’єктом.
За словами астронома Ендрю Левана з університетів в Нідерландах і Великобританії, в окремих випадках білий карлик може не вибухнути, а колапсувати в нейтронну зірку. Це відкриває нову сторінку в розумінні еволюції зір і магнетарів зокрема.
Це робить SGR 0501+4516 унікальним кандидатом серед менш ніж 30 відомих магнетарів Чумацького Шляху, який міг утворитися без участі наднової.
Астрономка Нанда Реа з Інституту космічних наук в Іспанії наголошує: “Механізми формування магнетарів мають критичне значення для розуміння найенергійніших явищ у Всесвіті — гамма-спалахів, надяскравих наднових і швидких радіосплесків”.
Результати дослідження були опубліковані в журналі Astronomy & Astrophysics.