Хоча лояльність часто вважається бажаною рисою працівників, нові дослідження показують, що вона може мати високу ціну. Згідно з дослідженням, опублікованим в Journal of Applied Psychology, лояльні працівники частіше піддаються експлуатації з боку роботодавців, і це пов’язано з поєднанням психологічних та організаційних факторів.
Дослідники визначили експлуатацію працівників як ситуацію, коли роботодавці використовують працівників у своїх інтересах з точки зору компенсації, робочого навантаження, гарантій зайнятості або інших аспектів, пов’язаних з роботою. Щоб дослідити зв’язок між лояльністю та експлуатацією, вони опитали 232 працівники з різних галузей та проаналізували їхні відповіді разом з іншими змінними, такими як задоволеність роботою, довіра до керівництва та сприйняття організаційної підтримки.
Результати показали, що лояльні працівники частіше зазнають експлуатації, ніж нелояльні, і це пояснюється кількома факторами. Одним із них є переконання, що лояльність – це моральний обов’язок, який може змусити працівників відчувати себе винними або зобов’язаними виконувати необґрунтовані вимоги роботодавців. Іншим фактором є сприйняття альтернативних варіантів працевлаштування, оскільки лояльні працівники можуть відчувати, що вони мають обмежені можливості за межами своєї поточної роботи, і тому більш схильні терпіти експлуатацію, ніж ризикувати безробіттям.
Крім того, дослідження виявило, що деякі організаційні практики можуть сприяти або запобігати експлуатації, залежно від того, як вони взаємодіють з лояльністю працівників. Наприклад, високий рівень організаційної підтримки може захистити лояльних працівників від експлуатації, забезпечуючи їх ресурсами, визнанням і справедливістю. І навпаки, акцент на зовнішніх винагородах, таких як бонуси чи просування по службі, може спонукати працівників надавати перевагу лояльності над власним добробутом, що призводить до експлуатації.
Дослідники припускають, що їхні висновки мають важливе значення для менеджерів і політиків, які прагнуть сприяти справедливості та добробуту на робочому місці. Вони рекомендують роботодавцям не сприймати лояльність як належне, а натомість розвивати культуру взаємної довіри та поваги, де працівники відчувають, що їх цінують, і мають право висловлювати свої проблеми. Крім того, вони пропонують політикам створити правові рамки, які захищають працівників від експлуатації та надають їм реальні альтернативи працевлаштування.
Отже, хоча лояльність може бути цінним активом на робочому місці, вона не повинна використовуватися як інструмент експлуатації. Розуміючи психологічні та організаційні чинники, які впливають на зв’язок між лояльністю та експлуатацією, роботодавці та політики можуть створити більш здорові та продуктивні робочі місця, які принесуть користь усім учасникам.
