Обробні дошки можна знайти на будь-якій кухні по всьому світу. Однак міжнародна група дослідників довела, що ці кухонні інструменти іноді не те, що здаються.
Ні для кого не секрет, що в міру використання обробні дошки покриваються борозенками та подряпинами, що залишилися після нарізки, шаткування та подрібнення продуктів. Люди зазвичай цього не помічають, але при контакті з гострими лезами ножів з поверхні дощок відрізаються або вибиваються крихітні частинки матеріалу, з якого ті складаються.
Досі ніхто не ставив питання, скільки таких мікрочастинок виробляє один сеанс нарізки овочів на пластиковій або дерев’яній дошці. Міжнародна група дослідників зі США, Канади та Данії вирішила оцінити кількість таких частинок та перевірити, який ефект вони мають на клітини живих організмів.
У ході декількох експериментів дослідники оцінювали вплив способів нарізки та матеріалу дошки на виділення в довкілля мікрочастинок. Команда підрахувала, що за рік нарізки продуктів на пластиковій дошці можна зробити від 14 мільйонів до 79 мільйонів частинок мікропластику (або до 50 грамів з дошки), тоді як при використанні дерев’яної дошки мікрочастинок буде щонайменше вчетверо більше.
Однак цікаво, що поліетиленові та дерев’яні мікрочастинки, вивільнені при нарізанні моркви, не вплинули на життєздатність мишачих клітин сполучної тканини в 72-годинному тесті. Тобто результати дослідження, опублікованого в журналі Environmental Science & Technology , підтверджують роль обробних дощок як джерела мікропластику (або, у разі дерев’яних дощок, мікрочастинок дерева), але їхній потенційний вплив на наше здоров’я потребує додаткового вивчення. Наприклад, неясно, як вони можуть впливати на інші клітини організму мишей або людей, у тому числі на відрізках часу в роки, а не о 72 годині.
Можливо, одним зі способів вирішення проблеми буде використання обробних дощок з інших матеріалів, наприклад каучуку, або скляних дощок. Іншим виходом може стати використання металевих терок та щадних способів нарізування продуктів без докладання великих зусиль.
