Давайте проведемо уявний експеримент. Завтра ви прокидаєтеся, відчуваєте себе доктором Манхеттеном і говорите: “Я втомився від Землі. Від цих людей”. Єдиний вихід – перенестися в космос. Місяць прямо тут. Або побудувати космічну станцію. Або ж мати більші амбіції і створити поселення на Марсі. Я уявляв собі, як я це роблю. Освічена і законна космічна нація Альфредовілль. Якби гроші та наука не були проблемою, хіба хтось зміг би мене зупинити?
Зрештою, ми хочемо, щоб наша місія за межами Землі втілювала утопію, тому дотримання законів і, врешті-решт, створення наших власних має значення. IFLScience поспілкувався з професором Мішель Хенлон, співдиректором Програми повітряного та космічного права в Школі права Університету Міссісіпі, про те, наскільки законно будувати власну космічну спільноту.
“Основною нормою права в космосі зараз є Договір про космос. Він дуже цікавий, тому що насправді не є кодексом законів, – пояснив професор Хенлон для IFLScience. Він говорить: “Гей, ми всі збираємося в космос, про що найважливіше ми хочемо думати? Збереження миру в космосі!”. І це дуже сильно залежить від того, як ми збираємося зберігати мир”.
Договір про космос був укладений у 1967 році і ратифікований 111 країнами. Це найважливіший документ міжнародного законодавства. Він проголошує, що кожна людина повинна мати свободу досліджувати космос і що жодна держава не може претендувати на його територію. Це має накладати певні обмеження на те, що можна робити в космосі, але не настільки чіткі, як може здатися з цього короткого опису.
Світ і світ космічних досліджень кардинально змінився з 1967 року, особливо за останні кілька років. Є речі, які, оскільки вони прямо не заборонені, вважаються дозволеними, наприклад, розгортання мегасузір’їв, які впливають на всіх нас, може бути схвалене і схвалюється окремими країнами.
Тож де ж тоді залишається Альфредовілль? Він знаходиться на горизонті можливостей. Немає жодної очевидної частини договору, яка б забороняла мені чи комусь іншому це робити. Однак це не означає, що я можу створити диктаторську або експлуататорську націю в космосі. Ми народжуємося на Землі і залишаємося пов’язаними з нею для нашого виживання, навіть у космосі. Ні їжу, ні людей ми не знайдемо ніде більше, і навіть життєво важливі матеріали можуть надходити тільки з нашої планети.
“Якщо у вас є гроші, ви можете поїхати, ви можете поїхати на Марс, ви можете створити Альфредовілль, і ви можете мати свої власні правила. Абсолютно, – продовжив професор Хенлон. “Але ви будете прив’язані до Сполучених Штатів, до Землі, не обов’язково до Сполучених Штатів, можливо, до Італії”.
Мені не вистачає мільярда доларів, щоб стати мільярдером, але якби у мене була така сума грошей (і здатність відчувати емпатію, видалена хірургічним шляхом), я міг би легально заснувати фірмове містечко, наприклад, на Марсі. Теоретично я міг би експлуатувати так, як захочу. Я володію повітрям та інфраструктурою, що робитимуть мої робітники? Але зв’язок із Землею теоретично має завадити мені стати тиранічним диктатором.
“Нація, з якою ви зараз торгуєте, щоб отримати їжу, скаже: “Ми не будемо постачати їжу, поки ви не запевните нас, що всі ваші працівники в безпеці і вільні, або щось подібне”. Отже, доки у вас є зв’язок із Землею, ви будете пов’язані з якимось національним урядом”, – пояснює професор Хенлон.
Як було сказано на початку нашого уявного експерименту, я вірю у верховенство права, тому, навіть маючи гроші і владу, я буду дотримуватися його і зв’язку з Землею. В іншому випадку, мої працівники можуть сміливо повісити мене вниз головою на громадській площі і перейменувати Альфредовілль на “Поселення вільного космосу”.
Очікується, що цей надскладний мисленнєвий експеримент не скоро стане реальністю. Ми вже писали про науково-технічні складнощі заселення космосу в інших статтях, але важливо також розуміти юридичні аспекти. Договір про космос може бути змінений угодами і поведінкою, які відбуваються зараз, і наслідки цих змін (або їх відсутності) можуть вплинути на дослідження космосу на десятиліття вперед.
