Згідно з давньою норвезькою “Прозаїчною Еддою”, у часи Рагнароку, коли настане кінець усього, величезний небесний вовк Сколль нарешті наздожене та пожере свою здобич — Сонце, яке щодня мчить по небу.
Але далеко в іншій частині галактики інший космічний “вовк” виконує протилежну функцію. Темна туманність Вовка, розташована на відстані 5300 світлових років від нас, виглядає як темна порожнеча, у якій ніби зникають зорі. Однак ця структура слугує місцем народження, а не загибелі зірок.
Туманність є щільним скупченням газу та пилу у великому комплексі, відомому як Гум 55, що розташований у сузір’ї Скорпіона. Це не порожнеча, а так звана темна туманність, яка не випромінює і не відбиває видимого світла.
Темні, щільні хмари є одними з найцікавіших об’єктів у Чумацькому Шляху. Пил випромінює інфрачервоне світло, що сприяє охолодженню хмари. Коли тепло не чинить зовнішнього тиску, гравітація змушує пил і газ згущуватися, утворюючи зачатки нових зірок.
Коли зірки зростають, вони починають розвіювати хмару навколо себе завдяки сильному випромінюванню та протозоряним вітрам, але перші етапи їхнього утворення відбуваються у темряві.
Це ускладнює вивчення народження зірок, але не робить його неможливим. Інфрачервоні інструменти, такі як JWST, можуть спостерігати за довжинами хвиль, які проходять через щільні хмари пилу з мінімальним розсіюванням, дозволяючи заглянути в темні молекулярні хмари, де відбувається формування зірок.
Зображення у видимому світлі, як це зображення Темної туманності Вовка, отримане за допомогою VLT Survey Telescope, розкривають іншу інформацію про хмару та її оточення. Спостереження у різних діапазонах довжин хвиль допомагають отримати повне уявлення про місця, де народжуються зірки.
Такі зображення нагадують про коло зоряного життя. Великий небесний вовк може забрати, але великий небесний вовк також дає, відкриваючи перед нами таємниці космосу і дозволяючи нам їх пізнавати.